Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Дмитра Давидюка з села Бутейки, що на Рівненщині. Він з дитинства мріяв стати військовим, закінчив Львівську академію сухопутних військ і з 17 років служив у Збройних силах України. Боровся за Київщину, а потім — за Донеччину. Тривалий час вважався зниклим безвісти. У квітні 2025 року його вдалося опізнати.
Про Дмитра Давидюка розповіли у Сарненській міській раді.
Вільне радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Дмитро Давидюк народився у селі Бутейки Рівненської області в багатодітній родині. Ще змалку прагнув стати військовим. Після закінчення школи вступив до Львівської академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У 2021 році здобув офіцерське звання молодшого лейтенанта та розпочав службу в Білій Церкві.
Після повномасштабного вторгнення він перебував у Вишгороді. В перші місяці війни боронив Київщину, а згодом — Донецьку область. Боєць мав позивний “Давид”, служив заступником командира мотопіхотного батальйону з артилерії у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
До лав Збройних Сил Дмитро вступив у 17 років. За час служби набув бойового досвіду, командував підрозділами, брав на себе відповідальність у критичні моменти. Був взірцем для побратимів, з якими разом проходив найскладніші ділянки фронту, розповідають у повідомленні.
За стійкість і відданість у боях його нагородили відзнакою Президента України ”За оборону України”.
У мирний час Дмитро Давидюк підтримував тісний зв’язок із родиною та друзями, був товариським. Часто ділився власними планами, цікавився різними сферами життя та мав багато задумів на майбутнє.
27 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині захисник загинув внаслідок атаки російських FPV-дронів. Після цього тривалий час вважався безвісти зниклим, адже територія опинилася під тимчасовою окупацією. У квітні 2025 року його вдалося опізнати за результатами ДНК-експертизи.
У Дмитра залишилися мама, тато, брати, сестра та інші рідні. Йому було 24 роки.
Вічна пам’ять.