Мешканка Бахмута Галина ще до відкритої війни просилася в тероборону та писала звернення до влади щодо мерів-колаборантів. Як і багато мешканців сходу, вона мусила виїхати у спокійніший регіон, але й там продовжує допомагати військовим. Жінка розповіла, як своїми силами наближує довгоочікувану перемогу за кількасот кілометрів від рідної домівки.
Галина Олійникова — відома в Бахмуті громадська діячка, яка цікавиться екологією, краєзнавством і політикою у місті та регіоні. Ще до повномасштабної війни вона вирішила записатися в тероборону, адже знала, що загроза нового вторгнення Росії неминуча.
За день до відкритої війни жінка разом з іншими активістами звернулась до президента і керівника області, щоб представників проросійських партій звільнили з посад мерів на Донеччині.
“24 лютого я приймала телефонний дзвінок від чеського журналіста з питанням, як же я знала, що [відкрита] війна таки буде. А за кілька днів я давала інтерв’ю для німецького Spiegel”, — розповідає Галина.
У тероборону її так і не взяли, але жінка вирішила підтримати місцевих бійців по-своєму — вишивала для них шеврони у вільний від роботи час. А коли окупанти спалили музей Марії Приймаченко на Київщині, активістка перенесла на тканину одну з робіт української мисткині.
Водночас Галина розуміла, що спокою в Бахмуті може не стати у будь-який момент. Тому вона вирішила все ж виїхати з міста.
“В середині березня приїхав знайомий, дав пів години на збори, і ми поїхали з однією маленькою валізою, “Кобзарем” і світлинами батьків”, — згадує Галина.
Тепер жінка живе у передмісті Дніпра, де небайдужі допомогли їй з тимчасовою квартирою. Але це нове помешкання не стало для Галини місцем відпочинку. Зараз воно слугує “перевалочною базою”, де іноді ночують переселенці зі сходу та розміщується гуманітарна допомога, яку направляють на Донеччину та Луганщину.
На новому місці жінка одразу знайшла корисні знайомства, які допомагають їй наближати перемогу України кожен день.
“Через тиждень після переїзду я познайомилася з приватним підприємцем, що випускав модульне обладнання для дитячих кімнат, а тепер ми налагодили виробництво військової амуніції під невеликі бронежилети”, — каже Галина.
Вона зазначає: переселенців у Дніпрі дуже багато, і регіон не може швидко всіх прийняти. Тому, щоб не обтяжувати владу і волонтерів, вона не стала звертатися за додатковою допомогою. Але довідку переселенця отримала.
Частину вільного часу Галина присвячує справі, якою займалася в попередні роки. Вона документує військові злочини Росії в Україні та спілкується з постраждалими.
“Для себе продовжую фіксувати наслідки війни проти довкілля, а тепер ще входжу в експертну групу з написання плану з відбудови України”, — розповідає активістка.
А нещодавно Галина долучилася до підготовки круглого столу до 140-річного ювілею видатного українця Донеччини часів УНР Микити Шаповала. Такий захід краєзнавці Донецької області проводили разом зі Львівською дитячою бібліотекою і Дніпровським краєзнавчим музеєм ім. Яворницького в онлайн-режимі. Так жінка продовжує свою роботу на культурному та історичному фронті.
На завершення розмови Галина закликає усіх, у кого є діти і хто може евакуюватися з небезпеки, зробити це чимшвидше.
“Дітям не місце на війні! Тому батьків, які й досі залишаються в зоні бойових дій, вважаю, слід притягати до адміністративної відповідальності. Треба рятувати дітей від війни та починати будувати нове життя”, — підсумовує Галина.
***
Якщо ви плануєте евакуюватись автівкою, почитайте, що варто і не варто брати з собою в таку вимушену подорож. А в цьому матеріалі розповідаємо, як “умістити життя” в одну валізу, якщо збираєтесь їхати потягом.
Під час евакуації вам можуть стати у пригоді контакти по громадах сходу, які зібрали наші журналісти.
Вирішивши їхати, не кидайте своїх чотирилапих друзів. Якщо у вас немає переноски для кота чи невеликої собаки — розповідаємо, як зробити її власноруч.
Читайте також: