10 років тому, 21 листопада 2013-го, сотні українців вийшли з мирним протестом на Майдан Незалежності, аби відстояти курс України до Європи. Мітинг обернувся трагічною сторінкою в українській історії — під час його розгону бійці спецпідрозділу “Беркут” вбили більш ніж сотню людей. Усі ці роки правоохоронці переконують, що шукають вбивць “Небесної сотні”, а тим, чию вину вдалося довести, оголошують вироки. Ми проаналізували, як просувається розслідування справ Майдану.
Восени 2013 року тодішня українська влада на чолі з Віктором Януковичем вирішила зупинити рух країни до Євроінтеграції. У відповідь на це 21 листопада українці вийшли на вулиці з мирними протестами. Центром подій став Майдан Незалежності.
Згодом силовики почали придушувати акції, а у лютому 2014 року ситуація у столиці серйозно загострилася. Працівники “Беркуту” — спецпідрозділу тодішньої міліції — закидували мирних людей світлошумовими гранатами, розприскували сльозогінний газ. Вулицями їздили бронетранспортери, а наметові містечка протестувальників зникали у вогні.
У хід ішли не лише палиці, а й вогнепальна зброя. Лише 18 лютого “беркутівці” вбили щонайменше 22 людей, а за два наступних дні, за офіційними даними, загинули ще 56 мітингарів.
До і після цього були вбиті ще кілька десятків цивільних, а понад 2 тисячі людей зазнали поранень або отруїлися газом.
В Офісі Генерального прокурора журналістам Вільного радіо повідомили, що станом на 15 листопада 2023-го за фактами умисних вбивств протестувальників під час Революції Гідності оголосили 59 підозр. 30 із них вручили у 2015 році, ще 11 — 2014-го, 5 — 2016-го, 3 — 2017-го та по дві у 2018, 2020, 2021, 2022 і 2023 роках.
Двох підозрюваних у розстрілах мирних людей на Майдані нині тримають у СІЗО, додають у прокуратурі. Такий самий запобіжний захід обрали ще для сімнадцяти фігурантів, утім, вони переховуються від слідства, тож правоохоронці їх шукають.
За 10 років з моменту масових розстрілів у судах винесли 90 вироків.
“До осіб, визнаних вироками судів винними у вчиненні інкримінованих їм правопорушень, застосовані різні види покарань, зокрема довічне позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, обмеження волі та інші, більш м’які види покарань”, — зауважують у відповідь на інформаційний запит Вільного радіо в Офісі генпрокурора.
Кількох засуджених звільнили від покарання через закінчення строків давності (ст. 49 КК України), а ще декому дали випробувальні терміни (ст. 75 КК України).
“10 років — це такий термін давності, що стікає навіть за вбивство. А, наприклад, термін давності звинувачення проти суддів, які о 4 ранку виносили абсолютно незаконні рішення, стік ще раніше. За 10 років судів ми бачили все. В тому числі хороших суддів, які якомога швидше намагалися підтримати ці процеси. За цей час пішли від нас 26 родичів тих, хто загинув на Майдані. Їх вже нема, бо це були літні люди. Це більше 600 засідань”, — розповідає Вільному радіо виконавча директорка громадської організації “Центр громадянських свобод” Олександра Романцова. Ця ГО координує волонтерську ініціативу “Євромайдан SOS”.
Її учасники активно співпрацювали з Департаментом у справах Євромайдану, який 2019-го створили у Генеральній прокуратурі. Зокрема, допомагали обробляти фото і відео з місця подій, аби ідентифікувати причетних до загибелі людей.
“Там просто нереальна кількість матеріалів, бо було дуже багато журналістів [під час Революції Гідності]. Там одного відео, яке можна збирати, було з відкритих джерел на 72 години. Його треба обробляти, визначати, хто там показаний. Тобто кількості слідчих, навіть тих волонтерів, які спеціально пішли в прокуратуру, спеціально найнялися на державне слідство, їх не вистачало навіть технічно. Об’єм інформації просто нереальний”, — зауважує Олександра Романцова.
На лаві підсудних, окрім “беркутівців”, опинилися також кілька суддів, які виносили рішення проти активістів. А також дехто з експрацівників державної автомобільної інспекції (ДАІ).
“Неправомірних рішень просто величезна кількість. Зокрема, групові звинувачення Автомайдану по протоколах, які ДАІшники зробили на власників авто. Тобто вони зафіксували колону Автомайдану і просто взяли [дані] з реєстру — перелік власників авто. Тобто людина могла не бути в Україні в цей момент. Хтось по довіреності їздить. Всі, хто наробили цих протоколів, — всі мали б сидіти”, — стверджує виконавча директорка “Центру громадянських свобод”.
Вона зауважує: те, що відбувалося упродовж листопада 2013-го — лютого 2014-го, можна вважати “масовим порушенням принципу правосуддя”.
“У нас є дідусь, якому 75 років і в нього звинувачення у нападі на міліцейського при виконанні службових обов’язків. А людина без палички стояти не може. СІЗО були переповнені. Саджали за те, що люди купили просто 4 сітки дров. Знаєте, на АЗС, там, де розпалювачі і все для шашликів, продають дрова. От людина купила 4 сітки і її звинуватили в тому, що вона везе їх на Майдан.
Це було повне беззаконня з точки зору судової системи. Тоді було чітко зрозуміло, що судової системи в нас немає. Бо судова система не має залежати від того, що тобі сказав міністр МВС. Дивіться: є судова влада, виконавча влада і законодавча влада. І якщо судова влада реагує на виконавчу та на законодавчу владу “під козирьок”, це означає, що судової влади не існує”, — говорить Олександра Романцова.
Тодішня верхівка влади порушувала не лише права протестувальників, а й міліцейських, які чинили спротив мирним людям, додає співрозмовниця.
“[Віталій] Захарченко, який на той момент був міністром внутрішніх справ, порушив усі правила. Наприклад, є правила, що міліціянти не можуть стояти проти натовпу більше 20 хвилин без щитів. Після 20 хвилин у них уже мають бути щити, інакше це просто провокація на агресію. А в нас на Банковій 1 грудня вони стояли без амуніції, без нічого більше двох годин.
Звичайно, ми хочемо засудити тих, хто стріляли і виконували злочинні накази, але отакі речі теж треба пам’ятати. Власне тому, мені здається, режим Януковича і не втримався. Це маловідомі факти, і до сих пір Майдан має величезну травму в сприйнятті між міліцейською системою і звичайним населенням. І вона не прорефлексована. Це проблема будь-якого суспільства, в якому немає нормального справедливого гарантованого правосуддя. Міліцейська система лишилася з розумінням, що, ну от, ми ж виконували наказ, це в нас така служба”, — говорить Романцова.
За словами Олександри Романцової, через загрозу повномасштабного вторгнення наприкінці 2021-го деякі судові архіви довелося перевезти у безпечніші регіони. Частина з цих документів стосується справ Євромайдану.
“Наша судова система взагалі не цифровізована. У нас є дослідження, як ОРДЛО і Крим повпливали на судову систему. Щоб ви розуміли, були судді, які п’ять днів на тиждень спали на своєму робочому столі, а на вихідні їхали до сім’ї, яку евакуювали. Тому що інакше ти лишаєш прифронтовий регіон без судочинства. В 2014 році евакуювати архіви з Донецької і Луганської областей не вдалося. Тобто це величезна втрата всіх процесів. І тому, коли з’явилася небезпека російського вторгнення, в цей раз судова система все ж таки перевезла, встигла евакуювати всі архіви, але це абсолютно заторможує [процеси], — зазначає співрозмовниця.
Головним просуванням у справах Майдану впродовж 2023-го Романцова називає оголошення вироків п’ятьом колишнім “беркутівцям”. Йдеться про Олега Янішевського, Павла Аброськіна, Сергія Зінченка, Олександра Маринченка і Сергія Тамтуру. У залі суду були присутні лише двоє останніх. Інші фігуранти втекли до Росії після того, як напередодні великого обміну полоненими наприкінці 2019 року їх відпустили з-під варти та передали бойовикам з тимчасово окупованих територій. За словами президента України Володимира Зеленського, без цього українських бранців би не звільнили.
Колишнього “беркутівця” Олександра Маринченка суд визнав винним у перевищенні службових повноважень і присудив йому 5 років за ґратами із позбавленням права обіймати посади, пов’язані зі здійсненням правоохоронної діяльності, строком на 2 роки. Проте Маринченко вже відсидів ці 5 років у СІЗО та вийшов на волю.
Водночас ексберкутівця Сергія Тамтуру суд виправдав.
“Коли Сергій Тамтура повертався, він чітко окреслив, що він народився й виріс в Україні. Провини він за собою не відчуває та вважає обвинувачення політично вмотивованим. Коли його (Тамтуру, — ред.) взяли під варту, прокуратура вже знала, що його автомат перевірили й він чистий, але приховувала це”, — раніше у коментарі Вільному радіо зазначав адвокат Тамтури Ігор Варфоломєєв.
Олегу Янішевському заочно присудили довічне ув’язнення та позбавили звань, а Павлу Аброськіну і Сергію Зінченку дали по 15 років тюрми з позбавленням усіх звань і права обіймати посади 3 роки.
На початку жовтня у Держбюро розслідувань заявили, що завершили розслідувати масштабну справу щодо високопосадовців, причетних до розстрілів на Майдані. Йдеться про президента-втікача Віктора Януковича, міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка та його заступника, ексголову СБУ Олександра Якименка, колишнього міністра оборони Павла Лебедєва та інших.
“Посадовці організували штурм Майдану під виглядом “антитерористичної операції”, а вранці 20 лютого наказали розстрілювати мітингувальників. Це робилося з перевищенням влади, службових повноважень, без жодних законних підстав”, — заявляють у ДБР.
Наразі очне правосуддя над посадовцями неможливе, позаяк вони перебувають за межами України.
Крім того, 13 жовтня цього року у пресслужбі ДБР повідомили, що завершили досудове розслідування щодо шістьох колишніх міліціонерів “Беркуту”.
“Слідством встановлено, що 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській в Києві ці та інші міліціонери спецроти “Беркут” виконали наказ вищого керівництва та застосували до учасників акцій протесту табельну гладкоствольну та автоматичну нарізну вогнепальну зброю, споряджену бойовими припасами. Через їхні дії загинуло 48 учасників акцій протесту та ще 90 отримали вогнепальні кульові поранення. Після скоєння злочину зброю пошкодили та приховали, однак частина її була найдена та ідентифікована”, — кажуть у Держбюро розслідувань.
Цих шістьох ексберкутівців обвинувачують у перешкоджанні проведенню мирних акцій протесту, перевищенні службових повноважень, що призвело до настання тяжких наслідків, вчиненні терористичного акту, спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, умисних вбивствах та закінчених замахах на умисне вбивство двох і більше учасників акцій протесту, а також викраденні табельної вогнепальної зброї (ч. 3 ст. 365, ст. 340, ч. 3 ст. 258, низка частин ст. 115, ч. 2 ст. 262 КК України).
Нині фігуранти отримали російське громадянство та переховуються від правосуддя.
У ДБР додають: невдовзі в установі мають завершити досудові розслідування щодо ще чотирнадцяти міліціонерів, причетних до вбивств на Майдані.
Основною причиною того, що за 10 років досі не вдалося покарати усіх винних у розстрілах протестувальників, правозахисниця Олександра Романцова називає недосконалу судову систему.
“Тут питання в тому, чи є в нас судова система, яка здібна справедливо це вирішувати. І це не хтось нам її не побудував. Це наша відповідальність. Ми маємо таку державу, яку організували. В Україні правосуддя дуже проблематичне, ускладнене величезною кількістю бюрократичних наслідків радянщини, неефективної системи, неефективного формування поняття обов’язків і контролю над законністю рішень. Загалом дуже багато нюансів. І Майдан це показує найбільше”, — резюмує Олександра Романцова.
Нагадаємо, раніше журналісти Вільного радіо відтворили хронологію подій Революції Гідності.
Також ми зібрали спогади трьох мешканців Донеччини, які були на Майдані у дні масових розстрілів.