Щодня о 9 ранку на час російсько-української війни українці хвилиною мовчання вшановують пам’ять загиблих співвітчизників. Згадаймо бойову медикиню, сержанта 14-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України Катерину Ступницьку.
Вільне радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Історію сержанта 14-ї ОМБр Катерини Ступницької розповіли журналісти Армія Inform.
Катерина Ступницька народилася в селі Залізниця Корецького району на Рівненщині. Вона змалечку мріяла бути лікарем. Після медичного коледжу Катерина деякий час працювала у сільському ФАПі. Однак мрія стати корисною на фронті не залишала її з після закінчення коледжу. Коли дівчині виповнилося 20 років, вона пішла до районного військкомату і заявила про своє бажання служити у бойовому підрозділі.
Під час військової служби Катерина не раз була на передовій, де врятувала життя багатьох бійців. Поміж ротаціями вона зрідка приїжджала додому. Після закінчення контракту дівчина недовго перепочила і знову підписала контракт. Катерина завжди казала, саме у бригаді вона знаходиться на своєму місці.
З першого дня повномасштабного вторгнення Росії в Україну бойовий медик Катерина Ступницька знаходилася в самому епіцентрі боїв. Вона весь час поспішала на допомогу своїм побратимам — витягала з поля бою поранених, перев’язувала. Часто не мала часу, щоб хоч трохи перепочити.
Була на службі і 8 березня, саме тоді йшли важкі бої за визволення селища Макарів на Київщині. Через нього окупанти хотіли прорватись до столиці.
“Противника відкидали все далі й далі, звільняючи такий важливий населений пункт. “Дідько! Підбили екіпаж танка командира першої роти!”— прокричав Катерині хтось із побратимів. Дівчина, не задумуючись, помчала за пораненими! Якщо не вивезти зараз — можуть не вижити”, — розповідають очевидці подій того дня.
Під щільним вогнем російської армії Катерина змогла евакуювати командира і всіх членів екіпажу. Вона оперативно надала першу медичну допомогу і вивезла танкістів у безпечне місце. Сама ж одразу повернулась до підрозділу.
“І звідки у неї стільки хоробрості? В її-то 25 років? Хоч у вогонь, хоч у воду”, — дивувались побратими молодій та досвідченій Катерині.
Увечері 10 березня 2022 року окупанти в черговий раз відкрили вогонь та завдали низку ракетно-бомбових ударів по периметру. У медичний штаб, де знаходилась Катерина, влучив снаряд. Це було пряме попадання. Побратими бойового медика відразу почали розбирати завали будівлі. Вони до останнього вірили, що Катерину ще можна врятувати. Але дива не трапилось — дівчина загинула.
Катерину Ступницьку поховали 12 березня в рідному селі на Рівненщині. Їй виповнилося лише 25.
19 березня 2022 року сержанту Катерині Ступницькій посмертно присвоїли звання Героя України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”.