Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — старший солдат Іван Свиридюк родом із Житомирщини. Він долучився до війська у 19 років та служив на Донеччині у складі 5-ї окремої штурмової Київської бригади. Іван загинув під час виконання бойового завдання, захищаючи український схід.
Про життя і загибель Івана Свиридюка розповіли на Платформі пам’яті “Меморіал”.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Іван Свиридюк народився 31 січня 2004 року у селищі Червоне на Житомирщині. Навчався у місцевому ліцеї, а після школи вступив до Київського інституту бізнесу і технологій. Згодом працював апаратником на Андрушівському маслосирзаводі.
З дитинства захоплювався технікою: цікавився автомобілями, любив усе, що пов’язано з механікою. Також займався спортом: боксував, відвідував секції, був активним та енергійним хлопцем.
Коли Івану виповнилося 19 років, він ухвалив рішення піти на війну. 3 квітня 2023 року хлопець підписав контракт зі Збройними силами України.
Він служив у 5-й окремій штурмовій Київській бригаді на посаді навідника-оператора штурмової роти. Побратими згадують його як відповідального, витривалого та надійного бійця — такого, на кого можна покластися в найважчі хвилини.
Уже через два місяці після вступу до війська, 6 червня 2023 року, Іван зазнав поранення під час штурмових дій. Але він не залишив позиції, продовжив бій і допоміг втримати рубіж, чим урятував життя своїм побратимам.
21 вересня йому вручили посвідчення учасника бойових дій та нагрудний знак “Ветеран війни”.
У лютому 2024 року під час боїв за Іванівське Іван знову проявив себе. Під час відбиття втрачених позицій він знищив кулеметну точку окупантів, прикриваючи висадку штурмових груп. Контроль над позицією вдалося повернути. Також він під постійним вогнем евакуював трьох поранених побратимів.
23 лютого 2024 року Івана нагородили “Залізним хрестом” — відзнакою Міністерства оборони України.
26 лютого 2024 року під час чергового бойового завдання біля Іванівського екіпаж, у якому був Іван, потрапив під обстріл ПТУРом. Хлопець зазнав поранення, яке стало смертельним. Перед цим він встиг прикрити вогнем своїх побратимів, давши можливість щонайменше 20 бійцям успішно виконати свою роботу.
“Він ніколи не скаржився, що йому важко, навпаки старався підтримувати усіх, переконуючи, що все буде добре. Я пишаюсь своїм сином-Героєм. Мій син Іван усе віддав за нас із вами, за вільну Україну та мир, віддав своє життя, маючи ще стільки планів та нездійснених мрій”, — написала мама Івана у тексті петиції щодо надання йому звання Героя України.
У Івана залишилися батьки та брат.
Світла пам’ять.