Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо військового з Краматорського району Дмитра Попченка, який боронив рідну Донеччину з жовтня 2022 року. Військовий загинув на Авдіївському напрямку.
Про Дмитра Попченка розповіли на сторінці Олександрівській селищній військовій адміністрації та на платформі пам’яті “Меморіал”.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Дмитро Попченко народився 10 березня 1998 року в селищі Олександрівка Краматорського району, де й прожив усе життя. Хлопець зростав дуже активним і захоплювався спортом: футболом, волейболом, тенісом тощо.
“Дмитрик був старанним учнем, та найбільшим його захватом ще з початкових класів стали уроки фізкультури. Захоплювався різними видами спорту, але понад усе — футболом”, — згадує його перша вчителька Олена Шпак.
Після закінчення школи Дмитро вступив до Донбаської державної машинобудівної академії. Та, здобувши освіту в 2020 році, не облишив навчання, а продовжив його на кафедрі військової підготовки Сумського державного університету, де отримав звання лейтенанта.
Після початку відкритого вторгнення, у жовтні 2022 року, Дмитро Попченко долучився до лав тоді ще окремого батальйону розвідки “Скала”. Там він служив на посаді офіцера-психолога.
У батальйоні Дмитро отримав позивний “Ембер”. Його обрали на честь персонажа комп’ютерної гри Dota 2, адже військовий був таким само спритним і стрімко атакував ворогів. Та блискавична реакція не допомогла захиснику вберегтися від обстрілів.
6 червня 2023 року Дмитро Попченко виконував бойове завдання поблизу селища Опитне на Авдіївському напрямку. Разом із іншими військовими захисник потрапив під мінометний обстріл. Побачивши пораненого побратима, Дмитро кинувся рятувати йому життя, аж тут окупанти завдали ще одного удару. Військовий зазнав поранень, несумісних з життям.
“Не такої долі я хотіла своєму сину, але дякую Богу, що він у мене був, хоча і дуже мало. Вже минув час з його загибелі, а я все ще на нього чекаю. Він для мене живий. Він живе у моєму серці і буде жити завжди”, — каже мати Дмитра Наталя.
Поховали 25-річного захисника в рідному селищі.
Вічна пам’ять.