Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні згадаємо офіцера та спецпризначенця Андрія Нашору. Він підписав контракт з НГУ у 2020 році, велику війну зустрів у військовій частині. Після кількох років інтенсивних навчань поїхав воювати на Покровський напрямок. Згодом перевівся до загону спецпризначення, в якому проводив зачистку території від окупантів.
Історією життя та загибелі Андрія Нашори з журналістами Вільного Радіо поділилась його сестра Лілія.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Андрій Васильович Нашора народився 2 грудня 2000 року в місті Дубровиця Рівненської області. Навчався у місцевій школі №2. Для своєї родини він був тим, на кого завжди можна покластися. Молодша сестра Лілія згадує Андрія як дуже компанійського веселого хлопця. Вони мали лише 5 років різниці, між собою товаришували і ділилися таємницями.
“Він ще дуже любив рибалити. Як тільки вільний час, то він вже одразу з вудочкою йде. А коли трохи подорослішав, то захопився і технікою. Йому мотоцикли подобалися і автомобілі. З хлопцями часто збиралися і виїжджали відпочивати”, — згадує сестра Лілія.
Після школи Андрій вступив до Державного податкового університету в Ірпені, де навчався за спеціальністю “митна безпека”. Поєднував навчання з роботою.
Втім, ще з юності він мріяв про військову службу. За словами сестри, рівнявся на свого дядька-прикордонника і хотів присвятити життя захисту країни.
У 2020 році Андрій підписав контракт із Національною гвардією України та почав службу на Рівненщині.
Відкрите вторгнення Росії у лютому 2022 року застало Андрія у військовій частині в Рівненській області у місті Сарни. З того часу він служив у патрульній роті і часто їздив на профільні навчання, щоб підготуватися до ротації. Андрія мали відправити на навчання до Канади, він дуже чекав на це. Побратими розповідали, що саме так в Андрія і зʼявився позивний, бо він часто повторював: “Коли вже та Канада буде?”. Але поїхати за океан військовому так і не судилося.
Сестра військового пригадує, що вже влітку 2024 року Андрій Канада Нашора поїхав до Покровська. Спочатку служив разом з побратимами зі своєї військової частини. Рідні кажуть, він неодноразово виконував ризиковані завдання, вів за собою інших.
У березні 2025 року він перевівся до 4-го окремого загону спеціального призначення “Омега”, де продовжив службу у складі бойової групи.
“Він просто марив тою “Омегою”, дуже хотів саме до них перевестися”, — розповідає Лілія.
Побратими цінували його за рішучість і відповідальність. Він умів діяти швидко й точно навіть у небезпечних ситуаціях. У складі пошуково-ударної групи не раз проводив зачистку лісосмуги, покинутих будівель, які часто слугують укриттям для окупантів. Про його бойові подвиги родина дізнавалася вже після загибелі.
“Побратими нам розповіли лише про декілька епізодів, але впевнена, що їх було чимало. Мені він колись розповів лише про один випадок, коли вже рік після цього минув. Андрій прям дуже близько біля ворога був”, — згадує молодша сестра Андрія Нашори.
Зокрема, 1 листопада 2025 року в районі Родинського Андрій, керуючи групою, виявив засідку росіян. А вже 9 листопада разом із побратимами знищив важливі укриття противника, зірвавши його плани.
2 грудня 2025 року Андрій відзначив свій 25-й день народження.
“Ми встигли його привітати, він навіть якесь відео мені записував. Планували, що як тільки приїде у відпустку, зберемось родиною і трохи посвяткуємо. Але, на жаль, не судилось”, — каже сестра.
На той момент військовий перебував на позиції поблизу Родинського, коли розпочався штурм росіян. Підрозділ потрапив під сильний обстріл, після чого зав’язався ближній бій.
Сестрі потім переповідали, що Андрій до останнього прикривав побратимів. Під час бою він отримав тяжке кульове поранення, але навіть тоді не залишив командування. Його змогли витягнути в укриття і надати допомогу, однак через щільний вогонь евакуацію не змогли провести.
Усю ніч він залишався при свідомості, підтримував побратимів і давав їм настанови. Вранці 3 грудня 2025 року Андрій помер через отримане раніше поранення.
Звання молодшого лейтенанта Андрію Нашорі присвоїли вже після загибелі. Поховали хлопця в рідній Дубровиці. В нього залишилися батьки і сестра. Тато Андрія з 2023 року також служить.
Рідні просять надати Андрію Нашорі звання Героя України посмертно та закликають підтримати петицію. Зробити це можна за посиланням.
Вічна слава захисникові.