Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо пам’ять тих, хто загинув внаслідок російсько-української війни. Цього дня згадаймо Любомира Бордуна, освітянина, який з перших днів повномасштабної війни став на захист України.
Про загибель військовослужбовця 24 вересня повідомив очільник Коломийської громади Богдан Станіславський.
Любомиру Бордуну було 38 років. Чоловік народився у Снятині, що в Коломийському районі Івано-Франківської області. За освітою був вчителем математики та інформатики (закінчив Прикарпатський університет). Ще студентом Любомир познайомився зі своєю дружиною Іриною — вона теж вчителька. Навчався на аспірантурі в КНУ ім. Т. Г. Шевченко.
Друзі військовослужбовця згадують: понад усе він любив свою родину, математику, співи та спорт. Також чоловік неодноразово перемагав у наукових олімпіадах.
“Він завжди хотів бути і був перший. Він досягав всього чого хотів. І підвищеної стипендії, і кращої оцінки на державному іспиті. В нього в голові були мільйони ідей, які він реалізовував. І при цьому залишався просто Любчиком, з яким не раз вчилися і говорили про все на світі, бо він цікавився абсолютно всім”, — згадує одногрупниця Любомира Оксана Слюсарчук.
Після навчання Любомир Бордун працював викладачем в Київському університеті, потім став заступником директора Коломийської гімназії, там і досі працює його дружина. З 2016 року Любомир очолював управління освіти Коломийської міської ради.
“Любомир – непересічна людина. Завдяки своїй старанній праці заробив авторитет та повагу серед колег, освітян, батьків та всіх інших жителів нашої громади”, — пише міський голова Коломиї Богдан Станіславський.
Любомир Бордун пішов боронити Батьківщину у перші дні повномасштабної війни. У складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади брав участь у боях за Сєвєродонецьк та до останнього свого дня боровся з російськими загарбниками у Донецькій області. 9 вересня військового відзначили медаллю “Захисник України” від Ради національної безпеки та оборони України. Однак отримати її Любомир не встиг: 23 вересня чоловік загинув від осколкового поранення на Бахмутському напрямку. Нагороду передали рідним полеглого.
У чоловіка залишилася дружина Ірина та двоє дітей.
В останню путь Любомира проводжали навколішки. Його поховали на Алеї слави на Коломийському кладовищі.
Нині друзі Любомира збирають підписи, аби військовослужбовцю присвоїли звання Героя України посмертно. Підписати петицію можна за посиланням.
Вшануймо героя хвилиною мовчання.