Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Івана Галишина — він будував будинки в кількох країнах, а коли почалася повномасштабна війна, відмовився від роботи за кордоном і залишився захищати Україну. Спершу захищав рідне село в лавах тероборони, а потім служив розвідником у складі 60 бригади.
Історію життя воїна опублікували на платформі пам’яті “Меморіал”.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Іван Галишин народився 16 квітня 1981 року в селі Тур’є на Львівщині. З трьох років жив у селищі Велика Олександрівка на Херсонщині, де й минули його дитинство та юність.
“Брат не любив вчитися у школі, бо увесь його час займали коні, заради них він часто втікав з уроків. Мабуть, він з 12 років був з ними на одній хвилі. Вони його слухали. Він вільно їздив без сідла та віртуозно виконував різноманітні трюки, міг приручити та об’їздити будь-якого коня. Він і мене навчив кататися”, — згадує сестра Ольга.
Після школи Іван пройшов строкову службу у спецпідрозділі “Скорпіон”. Повернувшись, поїхав на заробітки за кордон. Починав різноробом, але згодом став професійним будівельником і навіть працював виконробом.
У 2022 році чоловік отримав запрошення поїхати працювати до Чехії. Але коли почалася відкрита війна, вирішив залишитися в Україні та стати на її захист.
Спершу Іван долучився до лав територіальної оборони у Великій Олександрівці. Разом із побратимами тримав оборону та діяв у тилу окупантів.
“Невеличка група з кількома мисливськими рушницями творила неймовірні речі. Вони збирали та передавали координати російських позицій, заходили у тил ворога та палили коктейлями Молотова техніку, відбивали її. Одного разу брат під час нічної вилазки пригнав російську бойову машину піхоти, завантажену зброєю та боєкомплектами до неї”, — розповідає сестра.
Згодом підрозділ увійшов до складу 60 окремої механізованої Інгулецької бригади.
24 березня 2022 року під час пошуку нових позицій розвідники натрапили на російських військових і вступили в бій. Іван разом із побратимом Анатолієм Муравчуком прикривали відхід інших захисників.
Їхня машина підірвалася на протитанковій міні. Обоє загинули.
Івана Галишина поховали на Козацькому цвинтарі у селі Шестірня на Дніпропетровщині. Згодом, 25 квітня 2024 року, його перепоховали у Великій Олександрівці.
На місці загибелі воїна встановили пам’ятний знак, а на Алеї Слави у рідному селищі — його портрет.
Світла пам’ять захиснику України.