Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — Ігор Фадєєв. Він служив прикордонником у морському дивізіоні, займався самбо, вболівав за “Шахтар” і мріяв відкрити спортивний клуб для молоді. Після повномасштабного вторгнення чоловік став на захист Маріуполя та загинув під обстрілом, коли діставав з-під завалів побратимів.
Про життєвий шлях Ігоря розповіли на платформі “Книга пам’яті органів системи МВС”.
Ігор народився 24 лютого 1980 року у Слов’янську. У дитинстві мріяв піти стопами діда та стати трактористом. Згодом переїхав до Бердянська, де після навчання пройшов військову службу, зустрів кохання, а потім вирішив вступити до лав морської охорони прикордонників.
Загалом понад 20 років Ігор прослужив прикордонником. Коли почалася війна на Сході України, він у лавах Краматорського прикордонного загону брав участь в операції Об’єднаних сил.
“Він здобув цінний бойовий досвід, навчився діяти в екстремальних умовах, залишаючись холоднокровним і зібраним. Він був взірцем офіцера: вимогливим, справедливим, рішучим. Завжди поважав підлеглих, говорив з усіма на рівних. Його авторитет був беззаперечним”, — пишуть колеги з МВС.
Після АТО Ігор продовжив службу в дивізіоні катерів Морської охорони у Бердянську.
У вільний від роботи час чоловік вів активний спосіб життя — займався самбо.
“Він мав звання кандидата у майстри спорту. Гаряче вболівав за “Шахтар”, мріяв після служби відкрити спортивний клуб для молоді”, — додають у пресслужбі МВС.
24 лютого 2022 року Ігор мав відсвяткувати свій 42-й день народження, але почалося повномасштабне вторгнення росіян. Чоловік залишився у Маріуполі та боронив місто як прикордонник.
“У ніч з 14 на 15 квітня 2022 року 23-й загін Морської охорони з боєм проривався до “Азовсталі”. Ворог накрив колону артилерією — один зі снарядів влучив у будівлю, під завалами опинилися двоє наших. Ігор Фадєєв, не вагаючись ані секунди, кинувся витягати побратимів. Одного врятував. Та доля виявилася невблаганною: наступний вибух забрав життя Ігоря. Він загинув, як жив — борючись і рятуючи”, — пишуть колеги.
Пізніше Ігоря нагородили посмертно орденом “За мужність” III ступеня.
Світла пам’ять.