Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Цього дня згадаймо Андрія Шистку з Донеччини. Ще у 2018 році його призвали на строкову службу. Захисник загинув від кулі російського снайпера, коли виносив пораненого побратима.
Про Андрія Шистку розповіли на фейсбук-сторінці проєкту “Ті, хто тримає небо. Віртуальний музей Бахмута”.
Андрій Шистка народився 2 жовтня 1995 року в Часовому Ярі. Навчався у міській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №15, а після девʼятого класу вступив до місцевого професійно-технічного училища на спеціальність “екскаваторник”.
Одразу після навчання Андрій влаштувався на роботу до Часовоярського вогнетривкого комбінату, працював на кар’єрах з видобутку вогнетривкої сировини.
У 2018 році чоловіка прийняли до одного з козацьких формувань України та призвали до лав ЗСУ. Строкову службу він проходив у Прикордонних військах України на Львівщині, де отримав звання старшого сержанта.
Після проходження служби Андрій повернувся до рідного міста, а у жовтні 2021 року уклав контракт із ЗСУ і продовжив службу у десантно-штурмових військах у Костянтинівці.
Коли почалось повномасштабне російське вторгнення, Андрій Шистка був командиром відділення аеромобільного десантного взводу десантної роти військової частини А 0641.
Військовий брав участь у боях під Мар’їнкою, Богородичним, Святогірськом та в інших районах Донеччини.
“Андрій був добропорядним і відповідальним командиром, гарною і доброю людиною, завжди був готовий допомогти”, — згадують захисника його бойові товариші.
Військовий загинув 1 травня 2022 року від кулі російського снайпера, коли виносив пораненого товариша з лісу біля Олександрівки, що на Донеччині.
Андрія Шистку посмертно нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Поховали військового у Дніпрі на Краснопільському кладовищі.