Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні згадаймо Сергія Григораша з Покровська, що на Донеччині. Він не захотів залишати рідний регіон і залишився, аби допомагати іншим. Загинув чоловік 7 березня 2025 року в Добропіллі унаслідок повторного обстрілу, рятуючи постраждалих.
Про чоловіка та його загибель розповів проєкт “Меморіал. Платформа пам’яті”.
Вільне радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Сергій Григораш народився в Покровську. З дитинства мріяв про залізницю, а коли подорослішав, здійснив задумане — працював машиністом у локомотивному депо.
Після початку повномасштабного вторгнення Сергій переїхав до Добропілля, бо сподівався, що там буде спокійніше. Донеччину залишати не хотів, адже прагнув допомагати іншим.
Увечері 7 березня 2025 року російська армія двічі вдарила по житлових кварталах Добропілля. Унаслідок атаки загинули 11 людей, ще 30 дістали поранень, зокрема 5 дітей. Постраждали десятки будинків і автівок. В області оголосили день жалоби.
Того ж вечора, після обстрілів, Сергій вийшов допомагати постраждалим. У цей час військові країни-агресорки вдруге обстріляли місто. За словами президента Володимира Зеленського, другого удару окупанти прицільно завдали по рятувальниках.
Ця атака забрала життя Сергія Григораша. Йому було 32 роки.
“Він був хорошою, чуйною людиною, надійним товаришем. На нього можна було розраховувати в будь-якій ситуації”, — згадує його друг Сергій.
У загиблого залишилися батьки, брат і син.
Світла памʼять.