Загинув у 35-ту річницю свого весілля: згадаємо майора Сергія Вівдича з Краматорська, який загинув в боях

Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — Сергій Вівдич, військовий з Краматорська. Він обрав справою життя ракетні війська, якийсь час був на службі в МВС, але у 2015 році повернувся до армії. Сергій Вівдич загинув на Київщині у день, коли мав святкувати 35-ту річницю шлюбу зі своєю дружиною.

Історію життя і загибелі Сергія Вівдича розповіли в рамках меморіального проекту “Небесне Військо Краматорська”.

Історія загиблого військового з Краматорська Сергія Вівдича 

Сергій Вівдич народився 1 вересня 1964 року в місті Верхньодніпровськ Дніпропетровської області. Але з раннього дитинства він жив у Краматорську — саме там минули шкільні та студентські роки.

Сергій закінчив краматорську школу №35, а згодом — професійно-технічне училище (пізніше професійний ліцей №14).

У 1982 році він вступив до Серпуховської військової командно-інженерної академії ракетних військ стратегічного призначення. Після навчання служив у Львівській області, у місті Броди, де пройшов шлях від начальника відділу до заступника начальника штабу полку.

В той же період зустрів своє кохання — Ольгу.  8 березня 1987 року пара побралася. 

Після того як Україна здобула незалежність у 1991 році, Сергій залишився вірним своїй професії. Він брав участь у розконсервуванні ракетних установок, адже тоді Україна затвердила статус без’ядерної держави.  

Згодом Сергій Вівдич повернувся до Краматорська, восени 1992-го він почав служити в органах МВС. Колеги згадують його як чесного, принципового та дуже відповідального офіцера.

Сергій разом із дружиною Ольгою виховали сина Іллю та доньку Анастасію. Діти згадують: він умів слухати, пояснювати й заспокоювати.

Повернення до війська й служба в 19-й ракетній бригаді

У 2015 році, вже під час російсько-української війни, Сергій долучився до 19-ї ракетної бригади “Свята Варвара” Сухопутних військ ЗСУ, що базується у Хмельницькому. У бригаді його знали за позивним Крамер.

Сергій Вівдич неодноразово виїжджав у зону АТО, навчав молодих воїнів військовій справі, відповідальності та вмінню берегти своє життя і життя побратимів, згадують колеги.

Побратими кажуть, що чоловік був для них і командиром, і наставником, і старшим другом.

“Не зважаючи на свій вік, намагався і робив все, щоб у нашій державі був мир та спокій, мирне небо було. І ось ця агресія переросла у війну, під час якої наш побратим, брат, старший начальник загинув. Це дуже велика втрата для нашого підрозділу, для нашої України”, — розповідав журналістам підлеглий загиблого воїна Олег.

У 2018 році майор Вівдич брав участь у військовому параді до Дня Незалежності України в Києві як офіцер ракетних військ.

Повномасштабна війна, переїзд родини та останній бій

До початку повномасштабної війни родина Вівдичів жила у Краматорську. Лише після 24 лютого 2022 року Сергій перевіз сім’ю до Хмельницького, а сам продовжив службу. З початком широкомасштабного вторгнення, Сергій, вже досвідчений офіцер 19-ї ракетної бригади, одним із перших став до бою. На посаді командира стартової батареї він керував пусками ракет по цілях росіян та допомагав стримувати наступ.

Разом із ним у бригаді служив і його зять — Сергій особисто його навчав. Вони зустріли повномасштабну війну пліч-о-пліч.

На запитання дітей про обраний шлях він відповідав: “Я ніколи не був щуром, і ховатися в тилу в підвалі я не буду, а з гідністю відповім онукам, що став на захист їхнього життя і майбутнього”.

Свого першого онука Сергій Вівдич встиг відвести до школи. Вже після загибелі чоловіка народилися ще троє онуків, одного з них назвали на честь дідуся. 

8 березня 2022 року, у 35-ту річницю їхнього з дружиною шлюбу, екіпаж майора Вівдича виконував бойове завдання на Київщині. Під час операції його підрозділ атакував російський безпілотник у районі Вишгорода. Внаслідок удару Сергій Вівдич отримав смертельні поранення.

За життя та посмертно Сергій Вівдич отримав низку нагород:

• відзнака Президента України “За участь в антитерористичній операції”;
• відзнака Командувача об’єднаних сил “Козацький хрест” ІІ ступеня;
• орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (2022, посмертно) — “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”.

Сергія Вівдича поховали на Алеї Слави у Хмельницькому.

Світла пам’ять.