Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо військового з Житомирщини Дмитра Лісовського. Захисник перевівся з тилової частини, щоб принести більше користі країні. Він боронив Бахмут і Авдіївку на Донеччині й загинув від удару російського FPV-дрона на Харківщині.
Про Дмитра Лісовського Вільному Радіо розповів його двоюрідний брат Олександр.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Дмитро Лісовський народився 19 вересня 2000 року в Донецьку, де його мати навчалася на кондитера. Ще немовлям жінка забрала сина до свого рідного села Запілля, що на Житомирщині. Там вона виховувала його сама, адже батько хлопця залишив її, щойно дізнався про вагітність.
У дитинстві Дмитро не мав багато друзів — у селі його ровесників можна було порахувати на пальцях однієї руки. Змалку він допомагав матері доглядати діда Петра, який жив із ними. Хлопець ніколи нічого не просив і завжди стійко долав труднощі, каже його двоюрідний брат Олександр.
“Дмитро ходив до школи в сусіднє село Жеревці. На початку 2000-х там не їздили автобуси, тож він постійно долав пішки вісім кілометрів шляху, щоб дістатися туди. Він навіть і не думав чекати, щоб його хтось підвіз, а просто брав рюкзак і йшов. Він з дитинства був дуже самостійним і спокійним хлопцем”, — розповідає про вдачу брата Олександр.
Після випуску зі школи Дмитро Лісовський вступив до Вінницького транспортного фахового коледжу, де навчався управління залізничним транспортом. Професію хлопець обрав за прикладом двоюрідного брата, який теж був залізничником. Під час навчання в коледжі Дмитро знайшов найкращого друга і здобув репутацію людини, яка завжди допоможе.
“Йому всі дуже довіряли. Він добре зберігав секрети, ніколи не ліз туди, куди не потрібно, але завжди підтримував”, — каже Олександр.
Здобувши освіту, Дмитро влаштувався на залізничну станцію Коростень складачем поїздів. Хлопець добре проявив себе на роботі й мав отримати підвищення, але в жовтні 2021 року йому прийшла повістка.
“Він абсолютно спокійно сприйняв повістку, бо його дід і дядько теж колись були військовими в ракетних військах. Дмитру було неважливо, куди він потрапить і ким буде служити. Казав: «Куди пошлють, а далі буде видно»”, — розповідає про реакцію брата Олександр.
Наприкінці жовтня 2021 року Дмитро Лісовський розпочав строкову службу в Чорткові Тернопільської області як гранатометник, а за кілька місяців у країні почалася повномасштабна війна. Тоді військовий вирішив підписати контракт і перевестися в бойову частину. Матері про це він розповів уже згодом, адже знав, що його рішення вона не підтримає.
“Він хотів бути на лінії зіткнення з ворогом. Знав, що фізично дуже розвинений, кмітливий, вправний і сміливий, тож принесе більше користі державі саме там, а не в тиловій частині”, — пояснює Олександр.
Довгий час Дмитро залишався в Чорткові. Брат хлопця згадує, що той був дуже старанним, тож його не хотіли відпускати з військової частини. До того ж Дмитро бажав стати частиною 3-ї окремої штурмової бригади й відмовляв іншим підрозділам, допоки не отримав омріяне запрошення.
У липні 2023 року військовий потрапив до бригади як гранатометник, а згодом став вогнеметником кулемета Браунінга. За вправність зі зброєю, товариськість і окремі зовнішні риси захисник отримав позивний “Магоні” (один із головних персонажів серії американських комедійних фільмів “Поліцейська академія”, — ред.).
Після місяця навчання Дмитро Лісовський поїхав виконувати бойові завдання біля Бахмута, де отримав першу контузію. Після відновлення військового відправили на позиції в Авдіївці. За оборону міста його нагородили почесним нагрудним знаком “Хрест Хоробрих” від Головнокомандувача ЗСУ. Згодом захисник також отримав відзнаку “Лицарський Хрест” від Міністра оборони України Рустема Умєрова.
З січня 2024 року Дмитро воював на Ізюмському напрямку. Там він служив командиром протитанкового відділення, але мав отримати підвищення й не так часто виходити на позиції. Принаймні саме так він заспокоював матір перед останнім боєм на посаді в лютому 2025 року. Військовий розповідав, що зможе приділяти їй більше уваги, і будував плани на майбутнє. Влітку він хотів одружитися зі своєю нареченою Софією, яку зустрів під час служби в Чорткові.
15 лютого 2025 року на 60-й день народження матері Дмитро Лісовський мав вийти з позиції біля населеного пункту Зелений Гай на Харківщині, але так і не з’явився на зв’язку. За два дні рідним захисника повідомили, що того дня він загинув на позиції разом із побратимом.
Через шум кулемета військові не помітили ворожий FPV-дрон, удар якого й став причиною загибелі обох захисників. Навіть після смерті Дмитро продовжував стискати в руці Браунінг.
“Війна продовжується та забирає найкращих серед нас. Дмитро «Магоні» дивував всіх, спочатку своїм кругозором, знаннями, а потім відвагою та мужністю. Ти ніколи не знаєш, як поведеться людина в бою, але на нього можна було покластись завжди: він бився як лев і загинув як герой”, — розповіли рідним побратими військового.
Поховали Дмитра біля діда й дядька в рідному Запіллі.
Рідні 24-річного захисника просять посмертно надати йому звання “Героя України”. Підтримати їх можна, підписавши петицію за посиланням.
Вічна пам’ять.