Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Цього дня згадаймо Владислава Кондращенка із позивним Владос, який народився у Бахмуті. Військовослужбовець загинув у свої 27, звільняючи від окупантів Харківську область.
Про Владислава Кондращенка розповіли на фейсбук-сторінці проєкту “Ті, хто тримає небо. Віртуальний музей Бахмута”.
Владислав народився та навчався у Бахмуті. 2014-го, коли росіяни напали на Україну, чоловік став добровольцем. Спочатку служив у 92-й механізованій бригаді, а з 2019-го воював у складі 54-ї окремої механізованої бригади.
2020-го Владислав демобілізувався і переїхав у Харків. Там жив із дружиною Дар’єю.
“Він ніколи не боявся труднощів, безмежно любив країну. Йому подобалось гуляти по Харкову, він так відпочивав, розглядав гарні будівлі”, — згадує Дар’я.
Однак на початку вже повномасштабної війни чоловік знову став на захист країни: спочатку як доброволець, а потім воював у лавах 127-ї окремої бригади 227-го батальйону територіальної оборони ЗСУ.
Із перших днів повномасштабного вторгнення росіян Владислав боронив Харківщину. Разом із побратимами він як кулеметник-навідник у травні 2022-го дійшов до кордону із Росією, звідки записував звернення до президента України. Саме цього дня захисник зазнав смертельного поранення під час артилерійського обстрілу в районі села Ізбицького.
“Він був добрим, розумним, гарним, мужнім. Найкращим у світі чоловіком та міг стати найкращим татком. Я дякую йому за маленьку донечку, яка народилась через два дні після його загибелі. І вона — світло в цьому всесвіті”, — каже дружина захисника.
Посмертно Владислава Кондращенка нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Поховали 27-річного воїна на Алеї Слави у Харкові.
Світла пам’ять.