Щодня о 9 ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання пам’ять усіх, чиє життя обірвалося через загарбницьку війну Росії проти України. Серед них — 26-річний снайпер-розвідник Ярослав Бондарчук із Закарпаття, який загинув під час артобстрілу у Вербовому Запорізької області.
Дружина Ярослава Наталія звернулася до нашої редакції через гугл-форму на нашому сайті. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Ярослав Бондарчук (Зав’ялов) народився 16 серпня 1997 року в селі Імстичово Хустського району Закарпатської області. У 14 років юнак влаштувався на першу роботу, аби забезпечувати молодшого брата і бабусю, яка їх виховувала. Був різноробочим.
“До [повномасштабної] війни він любив реконструювати старі машини. Він їх переробляв, і в нього дуже гарно виходило. Потім продавав. Так само він ще любив мотоцикли, любив швидкість. Це було його захоплення”, — каже дружина Ярослава Наталія Бондарчук.
У березні 2022-го чоловіка мобілізували до лав ЗСУ та відправили на тримісячні навчання до Великої Британії. Там він здобув спеціалізацію снайпера-розвідника.
Ярослав потрапив до 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. На війні дістав позивний “Гуцул”. Захищав Херсонську, Миколаївську та Запорізьку області.
“У нього було дві контузії. Під час обстрілу його відкинуло, і в трьох місцях він зламав щелепу. Були проблеми з ногою, поранення, опіки. Коли був його останній бойовий вихід на Запоріжжі, то в нього були проблеми зі спиною і нирками. Їм сказали йти [на бойове завдання] на 5 днів, а вони були 9. Йому передавали знеболювальні. Він не міг працювати. Але ніхто його не поміняв, бо не було ким”, — говорить дружина бійця.
З Наталею Ярослав познайомився у березні 2023-го через соціальні мережі. Жінка працює психологинею, тож намагалася підтримувати моральний дух Ярослава.
“І якось так закрутилося, що він закохався, і я так само. Через місяць він запропонував одружитися. Я була здивована і не знала, що йому сказати, бо ми навіть не бачились. Але в травні його відпустили на три дні. Він приїхав до мене у Вінницю. От ми познайомились вже так ближче і, знаєте, це була от просто моя людина. Я ніби його знала давно”, — згадує співрозмовниця.
23 вересня 2023-го пара одружилася.
“Його найбільша мрія — це була сім’я, діти. Він хотів купити свій будинок, машину, подорожувати. Ярослав взяв моє прізвище. За паспортом він був Зав’ялов. Але він не хотів мати прізвища російського походження — от він настільки не любив все, що зв’язано з Росією, з агресором, що навіть прізвище своє захотів змінити. На жаль, він не встиг забрати новий паспорт”, — говорить Наталія.
Через півтора місяця після розпису, 8 листопада 2023-го, Ярослав Бондарчук зазнав смертельного поранення в селі Вербове на Запоріжжі. Російський снаряд влучив просто у бліндаж, де був оборонець.
“Він був снайпер-розвідник, який не просто виходить на позицію, а ще розвідує територію. Таких спеціалістів дуже мало. Після того, як він загинув, командир зібрав усіх і сказав, що ми втратили найкращого нашого побратима і повинні за нього відомстити.
І в той день хлопці дуже згуртувалися. Тому що Ярослав, хоч і не був командиром відділення, але його дуже всі слухали. З ким він не йшов [на завдання], завжди всі повертались живі. З ним всі хотіли ставати в наряд чи йти на позицію. Тому що він завжди дуже влучно відпрацьовував. Якщо хтось із хлопців знімав по два-три противники, то він — шість-вісім”, — каже вдова.
Востаннє Наталя бачила свого чоловіка живим за три дні до його загибелі, 5 листопада. Тоді жінка приїхала до нього в Запоріжжя, і їм дозволили побачитися.
“В мене були сімейні проблеми, і я могла просто не приїхати. І мені мама казала, що, може, поїдеш вже на наступні вихідні? А їх вже не було би”, — з сумом говорить співрозмовниця.
Ярослава Бондарчука (Зав’ялова) поховали у селищі Літин на Вінниччині. Захиснику було 26 років.
Рідні Ярослава прагнуть, аби йому посмертно надали звання Героя України. Для цього створили електронну петицію та просять усіх небайдужих долучатися до підписання.
Світла пам’ять захиснику України.