На час війни о 9 ранку проводять хвилину мовчання в пам’ять про українців, які загинули під час російсько-української війни. 22 квітня згадаймо старшого солдата Збройних сил України Олександра Лабунського.
Історію військового розповіли журналісти АрміяInform.
Олександр Лабунський народився у 1982 році у Сарнах, що на Рівненщині. З дитинства він хотів стати військовим, проте став рятувальником.
“Прикладом для нього став дядько, який усе життя служив, та якось не склалось із армією. Лиш строкову відслужив у рідному місті. А далі працював у Сарнах у пожежно-рятувальній частині. Професія була йому до душі. Він постійно прагнув розвиватись, їздив на змагання серед пожежників, здобував медалі”, — розповідає батько Олександра Микола Лабунський.
Але все змінилося після початку війни на сході України у 2014 році. Тоді Олександр вступив до лав ЗСУ у гірсько-штурмову бригаду. За час служби військовий багато разів повертався на Донбас.
З початком повномасштабної війни Росії проти України Олександр проходив службу в Київській області: спочатку поблизу Бучі, потім біля Вишгорода, де виконував обов’язки командира автомобільного відділення реактивної артилерійської батареї. За участю старшого солдата батарея РСЗВ вдало виконала понад 30 бойових завдань: нищила колони, солдат та техніку окупантів.
Олександр Лабунський загинув 14 березня під час виконання чергового бойового завдання — його підрозділ потрапив під обстріл росіян.
Старшому солдату було 39 років в нього залишилися троє дітей: два сина та донька.
Олександру Лабунському посмертно надали звання Героя України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”.