На час війни о 9 ранку проводять хвилину мовчання в пам’ять про українців, які загинули від російської агресії. 8 травня згадаймо підполковника Національної гвардії України Богдана Лещишина.
Історію військового розповіли журналісти АрміяInform.
Богдан Лещишин народився 25 жовтня 1982 року в селі Дусанів, що на Львівщині. У 2005 році він закінчив Військовий інститут внутрішніх військ МВС України, а після цього проходив службу у 1-му полку охорони особливо важливих державних об’єктів у Дніпрі. У 2010 році військового перевели до Навчального центру внутрішніх військ, що в місті Золочів.
У 2013 році Богдан одружився, а три роки потому став батьком. У 2018 році його зарахували до особового складу 4-ї бригади оперативного призначення Нацгвардії, яка базується у Гостомелі.
Коли на сході України почалася війна, Богдан брав участь в Антитерористичній операції. Захищати Україну він продовжив і під час нового вторгнення Росії. Разом зі своєю бригадою військовий боронив Гостомель від окупантів.
12 березня бронегрупа бригади, яку очолював Богдан Лещишин, разом із підрозділами окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців ЗСУ вступила в бій з росіянами, які вирішили прорвати лінію оборони. Колону українських бійців окупанти атакували із залученням трьох танків, п’яти БМП та близько роти живої сили. Зав’язався бій, у перші хвилини якого українські бійці знищили три БМП та багато російських солдатів. Богдан Лещишин отримав осколкове поранення стегна. Попри це підполковник продовжував командувати підрозділом та вираховувати безпечні шляхи відходу підрозділам ЗСУ.
У цей час Богдан дістав ще й травму внутрішнього вуха, коли на позиції українських бійців прилетів снаряд росіян. Але й це не зупинило підполковника, і він продовжував керувати своїми підлеглими аж поки позиції українців окупанти не накрили з “Градів”.
Військовий отримав нові поранення, але до останнього намагався передавати координати росіян для артилерії. Проте поранення виявилися затяжкими — підполковник Лещишин загинув на полі боя. Йому було 39 років.
Богдана Лещишина поховали 24 березня у рідному селі. В нього залишились дружина та донька.
Підполковнику Лещишину посмертно надали звання Героя України та нагородили орденом “Золота Зірка”.