На час війни о 9 ранку проводять хвилину мовчання в пам’ять про українців, які загинули під час російсько-української війни. 28 квітня згадаймо льотчика, підполковника бригади тактичної авіації Повітряних Сил України Едуарда Вагоровського.
Історію військового розповіли журналісти АрміяInform.
Едуард Вагоровський народився у 1965 році в Рубіжному, що на Луганщині. Ще з дитинства він хотів стати військовим.
“Неподалік їхнього дому була військова частина. І вона цілковито захопила його увагу! Якось навіть випросив у тата формений кашкет — батько взяв його в якогось пожежника на заводі. У ньому Едуард ходив ледь не всюди! Тож нікого й не здивувало, що після школи він вступив до військово-авіаційного училища”, — розповідає дружина загиблого льотчика.
Навчання Едуард проходив у Ставропольському вищому військово-авіаційному училищі льотчиків і штурманів. Після закінчення навчання, рік прожив в Оренбурзькій області, після чого чоловіка направили в селище Озерне, що на Житомирщині. У 2003 році років льотчик звільнився в запас, проте повернувся на службу після початку війни на сході України.
Загинув Едуард Вагоровський у перший день війни Росії проти України. Підполковник допомагав виводити українську військову авіацію з-під ракетного удару в селі Озерне. Льотчик дав можливість іншим машинам піднятися у повітря, пожертвувавши власним життям. Йому було 56 років.
У підполковника залишилися дружина, 33-річна донька та дві онуки.
Едуарду Вагоровському посмертно присвоїли звання Героя України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”.