Щодня по всій території України вшановують пам’ять українських захисників, які загинули за територіальну цілісність та суверенітет батьківщини.
За даними АрміяInform, Олександру Лук’яновичу було 33 роки. Він родом із Зимного, що на Волині. Чоловік купив житло і зробив там ремонт, щоб жити разом з дружиною та двома дітьми. В мирному житті боєць працював електриком на “Укрзалізниці”.
Півроку тому Олександр вирішив, що мусить йти захищати Україну. Рідні відмовляли його, але він жартував “Броня мене захистить, та й взагалі — я фартовий”.
Батьки згадують, Олександр був занадто справедливим та сміливим. А повноцінно реалізувати свої якості, він міг, мабуть, на війні.
Чоловік востаннє був вдома ще на новорічні свята. А 24 лютого, коли Росія відкрито вторглася в Україну, рідні взагалі не знали, де саме знаходиться Олександр. Він лише телефонував зрідка дружині і казав, що “Усе буде добре”.
https://www.facebook.com/watch/?v=253924536853151
Міністерство оборони України пише, що Олександр Лук’янович разом з екіпажем танку здійснив подвиг.
“25 лютого на Київщині він разом з екіпажем знищив до тридцяти одиниць ворожої техніки! Бій з переважаючими силами росіян тривав більше ніж дві години”, — заявляє Міноборони України.
В тому бою, коли російські війська відступили, на підмогу прилетіла авіація з триколором. Один зі снарядів, скинутих з літака, влучив просто у танк. Тоді Олександр й загинув.
Чоловіка поховали у Володимир-Волинському.
Посмертно танкісту присвоїли звання Герой України, а також орден “Золота Зірка”.