Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Цього дня згадаймо Сергія Лисенка, який родом зі Слов’янська. Напередодні повномасштабної війни він жив у столиці, однак коли росіяни відкрито напали на Україну — став волонтером та повернувся до рідного міста. У травні 2024-го Сергій вирішив долучитися до лав ЗСУ. Наприкінці того ж року загинув у бою.
Про загибель воїна повідомив начальник Слов’янської ВА Вадим Лях.
Сергій Лисенко народився у Слов’янську. До третього класу навчався у місцевій школі №4, після чого родина переїхала до Олександрівки Краматорського району з місією церкви.
“Сергій вже змалку активно приймав участь в служінні церкви, співав у хорі. Він був сміливим та відповідальним хлопчиком, гарним сином і другом. Незважаючи на доброту та чемність, завжди міг за себе постояти”, — розповів батько захисника Сергій Лисенко.
В Олександрівці Сергій закінчив ліцей, де вивчився на електрогазозварника-водія вантажного автомобіля. Захоплювався музикою, грав на гітарі. Любив співати про любов і патріотичні пісні.
Подорослішавши, Сергій Лисенко поїхав до Києва. Там працював майстром-будівельником і реставратором житла.
Коли росіяни відкрито напали на Україну — Сергій став волонтером, згодом повернувся до рідного Слов’янська. А у травні 2024-го вирішив долучитися до війська, аби захистити рідний край.
Сергій Лисенко долучився до роти спецпризначення інтернаціонального легіону. Вже у перший свій бойовий виїзд під Часовим Яром воїн врятував трьох важкопоранених бійців, надавши їм медичну допомогу.
Захисник загинув 27 грудня 2024-го під час ворожого штурму поблизу села Зелене Поле Іллінівської громади Краматорського району. Воїну було 28 років. З війни його не дочекалася наречена, батьки та брат із сестрою.
Посмертно Сергія Лисенка нагородили орденом “За мужність” 3 ступеня. Поховали військового у рідному Слов’янську.
Світла пам’ять.