Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Данила Кравченка з Краматорська. Він з дитинства захоплювався туризмом і скелелазінням, згодом здобув освіту та паралельно пішов боронити країну після повномасштабного вторгнення.
Про захисника Вільному Радіо розповіла його мати Світлана.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про дорогу вам людину. Це безкоштовно.
Данило Кравченко народився у Краматорську 12 квітня 2002 року. З раннього дитинства він любив конструктори, а з чотирирічного віку батьки почали брати його в прості походи. Згодом він приєднався до туристичної секції й ходив у походи вже з тренерами. З часом головними захопленнями Данила стали пішохідний туризм, скелелазіння та спортивне орієнтування.
“У нього була така фраза по життю: бачу ціль — не бачу перешкод”, — згадує мати Світлана.
Навчався Данило в Краматорській українській гімназії. Після школи склав ЗНО і вступив на бюджет до Дніпровського металургійного університету. Провчився там чотири роки, отримав диплом бакалавра та успішно склав іспити до магістратури.
На той час родина вже переїхала до Черкаської області, тож Данило повернувся до них і поєднував навчання в магістратурі зі службою в армії. На службу він пішов після початку повномасштабної війни у 21 рік.
Головною рисою Данила була здатність визначати свій шлях і послідовно рухатися ним, каже мама.
“Він знав, чого хоче, і знав, як до цього прийти. Ми жили з ним у гармонії: він прислухався до нас, а ми — до нього”, — говорить Світлана.
Захисник воював у Серебрянському лісництві а також на Торському, Сіверському, Куп’янському та Покровському напрямках. Він отримав два тяжкі поранення, але повернувся до служби.
Данило розповідав родині про хороші моменти з побуту та спілкування з побратимами, а також про складні переживання на фронті.
“Він казав: ми вже побачили пекло, і пекла вже не хочеться”, — пригадує Світлана.
Мріяв чоловік про мирний час та свою майбутню справу.
“Хотів мати сім’ю, мріяв про діток… Але, на жаль, цього не сталося”, — тихо додає мати.
Данило Кравченко загинув 20 вересня 2025 року під Сіверськом, де його підрозділ тримав позицію протягом останнього року служби. За офіційними даними, причиною смерті стало влучання російського дрона, що спричинило несумісне з життям поранення.
За час служби він отримав нагороди “Золотий Хрест” (31.12.2024 № 1704) та “Хрест хоробрих” (20.07.2025 № 499).
У Данила залишилися мама, тато, сестра та молодший брат.
Родина просить посмертно надати йому звання Героя України. Ви можете підтримати її, підписавши петицію за посиланням.
Вічна пам’ять.