Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Цього дня згадаймо Сергія Дунаєва, який любив готувати та захоплювався риболовлею. У жовтні 2022 року Сергій долучився до армії. Життя захисника обірвалося на Луганщині під час виконання бойового задання. Він пожертвував собою, але врятував життя побратимам.
Про Сергія Дунаєва Вільному радіо розповіла його дружина Інна.
Вільне радіо щодня розповідає про військових і цивільних, які стали жертвами російської агресії проти України. Ми прагнемо, аби їхні імена не залишилися лише статистикою. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних і знайомих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами. Це безкоштовно.
Народився Сергій 20 травня 1987 року в селі Нове Поле Михайлівського району Запорізької області. Тут провів дитинство та підліткові роки.
У 2012 році хлопець вступив у Запорізьке вище професійне училище на спеціальність електрогазозварювальника. Однак, за словами дружини Інни, за освітою так і не працював.
Після закінчення училища Сергій переїхав у місто Білозерське Донецької області, де жила його майбутня дружина Інна.
“Ми познайомились через інтернет, якийсь час спілкувались. І згодом Сергій вирішив, що приїде до мене. Після нашої зустрічі він захотів залишитись тут жити. Йому сподобалось місто, хоча воно невелике — всього 15 тисяч населення”, — ділиться Інна спогадами зі знайомства з чоловіком.
Переїхавши на Донеччину, Сергій влаштувався продавцем у місцевий мʼясний магазин. Також працював приймальником у мережі магазинів косметики. Окрім цього, їздив у Чехію на заробітки, а після повернення вже став керуючим у магазині.
Пізніше Сергій купив квартиру в рідному місті Інни й почав будувати з нею стосунки. Згодом перевіз туди свою маму.
“Чоловік захоплювався спортом і риболовлею. Часто ходив на риболовлю з друзями, з кумом, зі мною — всі разом, гуртом. Це було його улюблене заняття. Спортом займався для себе — трошки боксу, трохи качався, щоб форму підтримувати”, — ділиться Інна.
Але найбільше Сергій, за словами дружини, любив готувати.
“Ми дивилися всі частини програми “Майстер Шеф”, і Сергію дуже подобалось готувати вишукані страви саме за рецептами Ектора. І треба сказати, що у нього це виходило. Мені найбільше подобався його фірмовий стейк з яловичини”, — каже співрозмовниця.
Розписалась пара в листопаді 2022 року — вже після того, як чоловік поїхав захищати країну.
Повномасштабне вторгнення Сергій зустрів у Білозерському на Донеччині.
“Рішення піти на військову службу Сергій ухвалив самостійно. Памʼятаю, як тільки почалося вторгнення, він одразу сказав, що піде воювати. І вже в жовтні 2022-го приєднався до армії”, — ділиться Інна.
Жінка додає, що Сергій ще у 18 хотів потрапити в армію, але його не взяли через стан здоров’я.
Військовий захищав українські землі на Луганщині. Був стрільцем-снайпером у військовій частині А0501 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка.
Побратими розповідали, що з Сергієм було весело. “Якось город садили, й хлопці сміялися, що він навчить їх вирощувати овочі. Мій чоловік у селі виріс, йому не важко було”.
Дружина каже: чоловік ніколи не говорив про те, що відбувається на війні. Тільки розповідав, що все добре й оберігав від поганих думок.
“Сергій у колі друзів та родини був веселим, чесним, відкритим та сміливим. Для мене це був найкращий чоловік. Найбільше на світі він хотів сина, але у нас так і не вийшло”, — розповідає Інна.
Спільних дітей у пари не було, але в Інни є дочка Софія, яку Сергій виховував як рідну.
“Коли ми познайомились, вона була ще зовсім маленькою. Сприймала його як тата, а він її як рідну донечку”, — каже дружина захисника.
Разом вони часто гуляли в парках або скверах. А вдома, як розповідає Інна, любили ліпити пельмені. Також вони з друзями їздили на море, на природу, в ліс по гриби та на риболовлю.
23 січня 2023 року Сергій з побратимами був на завданні. Почався обстріл, і вони намагались сховатися в розбитому будинку. Сергій зайшов туди останнім.
“Мені розповідали, що він забіг у будинок і опинився спиною до входу. У цей момент ракета пролетіла через дах і вибухнула прямо у нього за спиною. Виходить, він усіх пацанів собою закрив”, — каже Інна.
Хлопці розповідали дружині, що Сергій став так, щоб нічого не потрапило всередину. Чоловіки зазнали поранень, але всі залишились живі.
Про загибель чоловіка Інна дізналась від його побратима. Він відповів на її дзвінок і запитав: “Тобі що, не сказали?”
Вже згодом начальник підтвердив їй, що Сергія знайшли серед уламків будинку.
Загинув Сергій Дунаєв в селищі Новоселівському на Луганщині. Захисника поховали в Білозерському на Донеччині.
Після смерті Сергія нагородили орденом “За мужність”.
Рідні захисника створили петицію з проханням надати йому звання Героя України. Підтримати її можна за посиланням.
Вічна памʼять військовому.