Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо військового Юрія Беха з Житомирщини. Він служив у 95-й десантно-штурмовій бригаді, брав участь у боях ще з початку АТО та визволяв Херсон у 2022 році. Юрій загинув 3 червня 2025 року під час бойового завдання біля села Іванопілля на Донеччині.
Про Юрія Беха Вільному Радіо розповіла його сестра Людмила.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про дорогу вам людину. Це безкоштовно.
Юрій Бех народився 27 травня 1993 року в селі Бовсуни, що на Житомирщині. Навчався у місцевій школі, після чого вступив до Житомирського автомобільно-дорожнього фахового коледжу.
Ще в дитинстві хлопець любив проводити час на природі — ходити з батьком на риболовлю, збирати гриби та спостерігати за кіньми.
У 2011 році Юрій розпочав строкову військову службу у військовій частині №4110. Там обіймав посаду командира відділення.
Після початку бойових дій на сході України Юрія призвали до служби. З 24 березня 2014 року він брав участь в Антитерористичній операції у складі 95-ї десантно-штурмової бригади. Бойовий досвід здобував у різних напрямках, зокрема біля Савур-Могили неподалік Горлівки.
“Юрію прийшла повістка додому, потім виклик до військкомату. Нам сказали, що він їде на навчання до Житомира. Але наступного дня Юра подзвонив і сказав, що вже на Донбасі”, — згадує сестра Людмила.
Під час одного з боїв на початку АТО підрозділ, де служив Юрій, потрапив у засідку.
“Тієї ночі він подзвонив у розпачі, сказав, що дуже [мене] любить. На ранок командир вивів своїх солдатів. Із сотні залишилось лише 14 живих”, — пригадує Людмила.
Війна тривала. За словами сестри, Юрій неодноразово отримував поранення і контузії, але продовжував служити.
“Він завжди говорив, що за себе не боїться, але важко втрачати побратимів”, — додає вона.
Юрій хотів завершити навчання у Поліському національному університеті та здобути диплом магістра. Захист мав відбутися у червні 2025 року. У подальшому чоловік мріяв працювати тренером з військової справи в підрозділі КОРД.
Людмила згадує, що брат не уникав відповідальності й підтримував інших у складні моменти:
“Юра вмів зняти напругу, пожартувати. А коли було треба — був серйозним і зібраним. Завжди говорив побратимам: «Тримаємось, все буде Україна»”.
У листопаді 2022 року його підрозділ одним із перших увійшов до Херсона під час визволення міста.
“Тоді емоції переповнювали. Це був дуже важливий момент”, — згадує Людмила.
Пізніше Юрій вирушив на Донеччину, де боронив від окупантів східні позиції.
3 червня 2025 року життя Юрія Беха обірвалося під час виконання бойового завдання поблизу села Іванопілля Краматорського району.
“Він залишив по собі приклад любові до рідної землі, який ніколи не згасне”, — каже сестра.
За час служби захисник отримав низку нагород, зокрема:
Вдома на Юрія чекали мама, тато та дві сестри.
Рідні захисника просять посмертно надати йому звання Героя України. Щоб їх підтримати, підпишіть петицію за посиланням.
Вічна пам’ять.