Щодня о 9 ранку в Україні вшановують хвилиною мовчання всіх, хто загинув внаслідок російсько-української війни. 18 вересня згадаймо матір двох дітей Марину Лялько, яка загинула 8 квітня на вокзалі у Краматорську.
Про загибель Марини розповіла її сестра Ольга.
Після початку повномасштабного вторгнення окупанти все ближче підходили до Олексієво-Дружківки, де жила Марина Лялько з доньками: 13-річною Катею та 8-річною Юлею.
Від обстрілів жінка та дівчата ховалися у підвалі сусідів, але на початку квітня все ж наважилися поїхати на Вінниччину до далеких родичів.
8 квітня вони відправилися з гарячої точки до вокзалу Краматорська. Як згадує сестра загиблої Ольга, яка теж поїхала на вокзал, того дня на потяг очікували багато людей з дітьми.
Ольга опублікувала останнє фото сестри в її житті: усміхнена Марина в очікуванні рейсу, який мав вивезти її та дівчат з небезпеки.
Пізніше Марина разом зі старшою донькою відійшли до намету, щоб взяти чаю. Тітка Ольга залишилася з Юлею в приміщенні вокзалу. Жінки домовилися розділитися, аби в разі обстрілу не потрапити під вогонь разом. Як виявилося, їхня пересторога не була марною: російська армія вдарила по вокзалу двома ракетами. Трагедія забрала життя 61 людини, серед яких була й Марина. Жінці назавжди залишилось 38 років.
Під вогонь потрапила й Катя, яка в цю мить разом з мамою стояла біля намету. Дівчинка не встигла зрозуміти, що сталось, як її закрив собою незнайомий чоловік. Катя дістала осколкових поранень ніг і спини та зламала коліно. Сам незнайомець, який її врятував, загинув.
Після обстрілу на вокзалі здійнялась паніка, й сестра загиблої Марини не змогла знайти ані її, ані Катю. Пізніше дівчинку відшукають у лікарні, а її маму — у морзі.
Тепер дітей доглядає Ольга. День, коли загинула її сестра, вона називає “суцільним жахом”.
13-річна Катя досі проходить лікування та реабілітацію у лікарні Києва. Родині допомагає прийти у норму психолог. Всі троє вчаться жити новим життям: діти без мами, а Ольга — без сестри.
