Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Сергія Бикова з села Водяного, що на Донеччині. Він працював електрогазозварювальником, після початку повномасштабного вторгнення переїхав із родиною до Кривого Рогу. У мирному житті Сергій любив рибалку та був опорою для близьких.У 2023 році чоловіка призвали до війська, де він долучився до захисників України.
Про Сергія Бикова написали на сторінці “Ті, хто тримає небо. Віртуальний музей Бахмута”.
Сергій Биков народився 28 грудня 1988 року в селі Переїзне Бахмутського району. Спершу він навчався у місцевій школі, а згодом продовжив свій шлях в Артемівському професійному ліцеї №53, де здобув фах електрогазозварювальника.
Чоловік працював за професією на заводі з обробки кольорових металів, а з 2016 року — на Донецькій залізниці у Бахмуті.
З початком повномасштабного вторгнення Сергій разом із родиною виїхав до Кривого Рогу. Там у 2023 році його мобілізували до війська. Він проходив службу гранатометником у 3-му механізованому відділенні 1-го взводу 3-ї механізованої роти 1-го батальйону військової частини А0536.
“Сергій був доброю, чуйною людиною. Завжди приходив на допомогу друзям, допомагав батькам. В вільний час любив ходити на рибалку. Він був молодшим братом у двох сестер, ми його дуже любили. Я пам’ятаю його завжди усміхненим та веселим”, — розповіла його сестра Ірина.
Свій останній бій Сергій Биков прийняв 11 жовтня 2023 року у селі Водяне на Донеччині. Поховали його у Кривому Розі.
Захисник посмертно отримав нагрудний знак “За заслуги перед містом” ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять.