Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Данііл Виноградчий потрапив у тимчасову окупацію у Херсоні та провів там п’ять місяців. Після евакуації звідти він не зміг сидіти вдома та пішов добровольцем у ЗСУ. Майже рік захисник боронив Куп’янський напрямок та загинув в окопі від вогню артилерії.
Про життєвий шлях Данііла Виноградчого Вільному радіо розповів його двоюрідний дядько Сергій Білоіваненко.
Сергій звернувся до редакції Вільного радіо через форму зворотнього звʼязку. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну і ви хотіли б поділитися історією його/її життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Данііл народився 4 травня 2001 року в селі Трикрати Вознесенського району Миколаївської області. Навчання він поєднував зі спортом — ходив у тренажерний зал.
Початок повномасштабного вторгнення хлопець зустрів у Херсоні, де працював. Через особливості роботи він не зміг одразу покинути тимчасово окуповане місто.
“У Херсоні він працював на фірмі в охороні. Коли росіяни почали заходити в Херсон, він разом з хлопцями організувався, щоб допомагали збирати тіла загиблих бійців ЗСУ, які боронили Херсон”, — уточнює дядько.
Минуло 5 місяців в окупації перш ніж Даніілу вдалось вибратись на вільну частину України.
Пару місяців хлопець оговтувався після евакуації з тимчасово захопленого міста. Згодом Данііл добровільно захотів вступити до лав ЗСУ. Юнака зарахували до лав 14-ї окремої механізованої бригади імені Князя Романа Великого та з 1 листопада 2022 року він вважався мобілізованим. Доброволець служив старшим стрільцем-оператором.
“Гарний хлопець — взяв і сам пішов у військкомат. Він так вчинив, бо надивився в окупації на різне. Навіть мамі нічого не сказав. Просто поїхав у військкомат. Мама потім його відговорювала, але він казав: “мама, я піду у будь-якому разі, бо я надивився, як вони ставляться до наших людей”, — переказує дядько захисника.
Понад рік захисник боронив державу на Куп’янському напрямку. Близькі розповідають, що командири позитивно відгукувались про Данііла. Під час служби він відповідально ставився до виконання бойових завдань та неодноразово рятував поранених побратимів з поля бою.
8 лютого 2023 року молодий військовий дістав поранення — закриту черепно-мозкову травму, струс мозку, контузію та осколкові поранення правої нижньої кінцівки. Попри травми, він повернувся в стрій.
15 січня 2024 року хлопець загинув. Трагедія сталась поблизу села Орлянське Куп’янського району. Військовому було 22 роки.
“Говорять: був мінометний чи артилерійський обстріл. Виходить, що їхні позиції закидали й одна з мін влучила прямо в окоп, де хлопці були. Він загинув одразу, а можливість витягнути тіло з’явилась лише через дві доби”, — описує загибель племінника Сергій Білоіваненко.
Близькі Данііла Виноградчого прагнуть, аби йому надали звання “Герой України”. Для цього вони створили петицію. Підписати її можна за посиланням.
“Про нього всі друзі кажуть тільки хороші відгуки. Він був дуже відповідальний. Військові про нього говорять теж як про дуже відповідального та чесного”, — додає двоюрідний дядько.
Світла пам’ять.