Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сергій та Наталя Волощуки жили у Нью-Йорку Торецької громади. Чоловік працював на фенольному заводі, а дружина була продавчинею у магазині. Вони залишились вдома під час повномасштабного вторгнення, й у квітні подружжя вбила російська авіабомба.
Про життєвий шлях Сергія та Наталі Волощук Вільному радіо розповів друг родини Олексій Соловйов.
Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну і ви хотіли б поділитися історією його/її життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
“Сергій був вже на пенсії, тому що в нього була “гаряча” сітка, яка першою йде на пенсію через шкідливий стаж. Їм обом було за 50 років вже. В них різниця у віці була буквально 2-3 роки. Ще в них є єдиний син 24-25 років, який зараз виїхав та десь в евакуації. Він розумний та спокійний”, — розповідає друг родини.
У селищі пара запам’яталась як приклад гарних господарів.
“Вони довго жили у цьому будинку. Там будинок просто прекрасний, ставок зробили, де відпочивати можна — класно в них було. Будинок був розташований в яру біля річки-кринички маленької. Сергій прокопав собі ставок, обклав все це камінням, поставив бесідку, гойдалки для дітей — вийшов майданчик для відпочинку. Не знаю, скільки Сергій туди грошей вкладав, напевно, мільйони. А для сина вони купили квартиру трохи далі — на Петровській горі. Там теж ремонт сучасний зробили. Люди роботящі, добрі, й тому у фінансовому плані все було гарно”, — описує Олексій Соловйов.
“Ми з Сергієм працювали на фенольному заводі — це хімічне підприємство. Він працював на пресах, біля мене. У мене було фенольне відділення, а в нього нафталінове. Вони там виготовляли нафталін та пігулки різні випускали. Нафталін підприємство відправляло на експорт у Японію, Китай та у Європейські країни, наприклад, Чехію. Це насправді дуже важке та шкідливе виробництво. Запах завжди такий дуже їдкий, що дихати нема чим. До цього звикнути треба. Нам з ним завжди молоко видавали, путівки на оздоровлення різні”, — ділиться друг родини.
Наталя ж працювала продавчинею у магазині, а весь вільний час присвячувала господарству.
“У них було все красиво: квіточки, клумбочки, все прекрасно. Вона взагалі молодець, прекрасна жінка була”, — зазначає співрозмовник.
Вільний час подружжя присвячувало відпочинку, наприклад, на морі, або займалось господарством. Зокрема у ставочку розводили карасів.
“Люди не виїжджають з різних причин: фінансів не вистачає, не хочуть змінювати місце проживання. За моїми підрахунками, у Нью-Йорку залишилось 10-15% населення”, — говорить місцевий в евакуації.
4 квітня 2024 року по селищу росіяни нанесли чотири авіаудари. Сергій та Наталя була на подвір’ї свого будинку та загинули на місці. Подружжя жили разом з 77-річною бабусею, яка дістала поранень, але вижила. Жінка родом з Курської області.
“Знаю, що Сергія дуже сильно розірвало, там нутрощі по всьому двору розкидало”, — додає деталей Олексій Соловйов.
На момент розмови про місце та час поховання пари співрозмовнику Вільного радіо не було нічого відомо.
“Це були дуже хороші люди, добрі, обидва були спокійними. Коли була якась проблема — до них завжди можна було звернутись. Вони вислухають, зрозуміють та десь чимось допоможуть. Завжди відгукувались”, — описує друзів Олексій Соловйов.
Світла пам’ять.