Журналісти Вільного радіо побували у прифронтовому селищі Миронівський. Час від часу мешканці чують постріли. Вже через кілька днів настане Новий рік, але святкового настрою тут не відчувається.
Понад 8 тисяч мешканців з першою бойовою лінією розділяє усього 2 кілометри. Тут майже не буває такого, щоб хоч годину була тиша — постійно лунають постріли. Чутно як стрілецьку зброю, так і дуже гучні вибухи.
Мешканці вже призвичаїлись, що вдень – досить тихо, а значно гучніше стає вже з настанням темряви.
“Стрілянина ця постійно, буває нічого нічого, а потім такі бувають постріли і вибухи. Відчуваємо що вибух десь поруч і ми всі боїмось. Позавчора буквально вікна тремтіли. Це під час роботи було”, — розповідає Вільному радіо мешканка Миронівського, лікар місцевої лікарні Валентина Самойленко.
В той час як ми знаходились в Миронівському, ми почули близько 4 досить гучних вибухів. Здається, що лунає десь зовсім поруч на околицях. Але місцеві живуть з цим вже протягом 4 років.
https://www.facebook.com/radiovilne/videos/1519521811484530/
“Постріли кожен день чуємо. Майже щодня чуємо, що стрілянина поруч”, — розповідає місцевий житель Володимир.
В 2014 році, під час бойових дій, Миронівська лікарня надавала допомогу пораненим українським військовослужбовцям.
“Я всю війну працюю в лікарні. Під час вибухів надавали допомогу в будівлі при -6° -7°. Сюди поранених привозили, Інші військовослужбовці забирали їх потім”, — додала Валентина Самойленко.
Гуляючи по вулицях селища, можна побачити ці сліди війни. Деякі будівлі зовсім зруйновані, розбиті вікна та фасад домівок в решеті від осколків.
Та, не дивлячись на війну, життя у Миронівському продовжується. Тут достатньо магазинів, ціни зовсім не відрізняються від бахмутських. З продуктами харчування також немає проблем.
Однак є невелика проблема з тим, щоб зняти зарплату або пенсію. В селищі лише один банкомат, і той знаходиться на околиці. І враховуючи те, що він один, грошей вистачає не на всіх, тому іноді буває і таке, коли мешканці відправляються до Бахмута, щоб зняти свою пенсію або зарплату.
В центрі населеного пункта також є відділення Укрпошти, де пенсіонери можуть отримати свою грошову допомогу, її приносять і листоноші.
Також, в Миронівському закривають місцеву лікарню. Її переносять до Світлодарська, до якого 7 кілометрів. Але дістатись туда дуже важко. Усього в день ходить 4 автобуси, 2 з яких службові для працівників Вугледарської ТЕС. Інші 2 з Бахмута, які їдуть рано вранці та наступний тільки ввечері.
В селищі залишається місцева амбулаторія та швидка допомога лише з 1 автомобіля. У разі необхідності, машина не зможе вивезти більше двох хворих за раз.
Та, не дивлячись на гучну стрілянину та вибухи, на вулицях можна побачити дітей. Вони граються зі снігом, а в центрі селища навіть є трішки новорічних прикрас на будинку культури.
[Modula id=”42″]