Наприкінці серпня волонтери змогли евакуювати близько 15 ікон зі Свято-Миколаївського храму у Часовому Яру. Образи Святої Трійці та Лик Святої Богородиці — деякі зі старовинних реліквій 20-40-х років, які небайдужі вивезли з напівзруйнованого російськими снарядами храму. Де тепер зберігають ікони та у якому стані Миколаївський храм нині журналіст Вільного радіо дізнався детальніше.
26 серпня уродженець Часового Яру та волонтер Євген Ткачов зміг вивезти з напівзруйнованого російськими снарядами Миколаївського храму у смт Шевченко (або ж району Шевченко) близько 15 старовинних ікон.
“Евакуйовували ті ікони, які в моєму розумінні найстаріші, в старовинному обрамленні. Робили це з дозволу священника Олега Кручиніна. Бувають такі вчинки, які дуже складно пояснити, які можуть спровокувати негативну реакцію, але, десь “всередині”, ти відчуваєш, що зробив правильно, і це відчуття анулює весь зовнішній негатив”, — розповідає волонтер.
Протоієрей Олег Кручинін — настоятель парафії Святих мучеників Бориса та Гліба міста Часів Яр. У Свято-Миколаївському храмі чоловік служив до березня 2024 року — привозив місцевим гуманітарну допомогу та проводив богослужіння. Втім, коли снаряди росіян почали долітати й до храма, вирішив виїхати до Краматорська.
“Батюшка, не приїздіть, там (у смт Шевченка, — ред.) дуже небезпечно”, — казали мені місцеві. Тобто, вони там вже й у підвалах сиділи… Раніше те, що могли вивезти — ми вивезли, а після вже шукали можливості вивезти більші ікони. Там є ікони десь біля метра у висоту”, — каже Олег Кручинін.
За словами протоієрея, евакуйовані ікони — реліквії двадцятих-сорокових років минулого століття, є й ті, яким понад сто років. Серед них, зокрема, Образи Святої Трійці та Лик Святої Богородиці.
“Для когось вони, можливо, не мають якоїсь історичної або культурної цінності… Але ці ікони завжди були в Миколаївському храмі, на них завжди молилися наші предки — прадіди та прабабусі. Ось тому вони важливі, для пам’яті про Часів Яр”, — розповідає Кручинін.
Наразі чоловік служить у Свято-Покровському храмі в Краматорську, куди 27 серпня волонтер Євген Ткачов привіз евакуйовані ікони. Нині вони зберігатимуться тут.
“У багатьох іконах розбите скло… Є навіть одна така, у якої уламок пробив чітко лик Святої Богородиці. Якби це все відбувалося під час служби, невідомо, чи вижили б ті люди, які біля неї стояли”, — каже Олег Кручинін.
Він додає, що у Миколаївському храмі досі залишаються й інші реліквії, але через розміри забрати їх наразі не можуть.
“На стінках взагалі є дуже великі ікони, вони, мабуть, метри два у висоту. Я раніше їздив вивозити легковою машиною, але вони туди точно ніяк не влізуть… Це ікони, десь 50-60-х років, не настільки старовинні, але, знову ж, мають краєзнавчу цінність”, — додає настоятель парафії.
За словами Кручиніна, до Другої світової війни у Часовому Ярі були лише Молитовні будинки. Втім, наприкінці 1940 року місцева громада заснувала Свято-Миколаївську парафію у районі смт Шевченко. Це був перший повноцінний храм у місті, каже чоловік.
Свято-Миколаївський храм декілька разів перебудовували та поступово розширювали. Біля церковної споруди також було декілька господарських споруд, які використовували під недільну школу, кухню та сховище.
“У цьому храмі хрестилися практично усі сучасні жителі Часового Яру. Вже там пізніше у двотисячних почалося будівництво Борисо-Глібського храму в мікрорайоні Канал. Тому для міста Свято-Миколаївський храм є історичним, й рятуючи ікони, Євген Ткачов таким чином рятує історію Часового Яру”, — розповідає Олег Кручинін.
До початку 2024 року, каже протоієрей, Свято-Миколаївський храм знаходився у відносній безпеці й у ньому проводили богослужіння.
“Храм був відносно цілий, десь могло бути вибите скло, понівечена огорожа. Але це незначні пошкодження на фоні всього іншого жаху, який зараз твориться. Сильні пошкодження (через російські атаки, — ред.) почалися з весни 2024 року”, — каже Кручинін.
До лютого 2023 року настоятелем храму був бахмутянин протоєрей Сергій Єленич. За словами Олега Кручиніна, після окупації Бахмута, чоловік не зміг виїхати разом із сім’єю та нині є церковним служителем на тимчасово окупованій території в Горлівці.
Нині Свято-Миколаївський храм знаходиться у занедбаному стані. Через російські атаки релігійна будівля зазнала значних руйнувань — пробита покрівля, понівечений фасад, вибиті двері тощо.
Облаштованих під кухню, сховище та недільну школу господарчих споруд, які знаходилися на території храму, вже немає. Від них залишилися лише руїни та попелище.
“Ми дуже вдячні Євгенію Ткачову за його мужність та любов, яку він проявляє до Часового Яру. Не тільки стосовно Миколаївської церкви, без любові туди їздити неможливо. Я знаю, що він віруюча людина й завжди говорить, що він під покровом Всевишнього, тому нехай його оберігає Бог”, — каже протоієрей Олег Кручинін.
Нагадаємо, жодна з церков у Донецькій області майже за два роки відкритої війни з Росією не змінила свою релігійну підлеглість. Зокрема, у регіоні діють майже 300 громад УПЦ Московського патріархату, і серед них немає таких, які б перейшли до Православної церкви України.