16 квітня відбувся обмін заручників з бойовиками т.з. “ЛДНР”. Окупанти віддали Україні 20 людей. Серед звільнених є військові, правоохоронці та цивільні. Ми розшукали у відкритих джерелах інформацію про деяких з цих заручників та розповімо, як вони потрапили у полон.
Володимир Карась — на сайті т.з. “Верховного суду “ДНР” можна знайти рішення суду, згідно з яким чоловіка засудили на 14 років тюрми. Бойовики звинуватили чоловіка в тому, що на посаді міліцейського Докучаєвського відділу міліції разом з військовими батальйонів “Азов” та “Айдар” він начебто катував полонених бойовиків.
Водночас, Володимир Карась фігурує й в базі “Миротворець”. За даними волонтерів, ім’я чоловіка знайшли в зарплатній відомості т.з. “МВС “ДНР”. Рік народження співпадає.
Віктор Шайдов — чоловік був у вантажівці, яка 22 травня 2019 року випадково заїхала на непідконтрольну територію біля Новотроїцького.
(Фото: Віктор Шайдов)
Микола Гриненко — українській військовослужбовець. Чоловік з 2018 року служив в 79-й десантно-штурмовій бригаді. Потрапив у полон бойовиків в січні 2019 року, під час розвідної вилазки.
(Фото: Микола Гриненко)
“Нас було 4 людини. Ми підповзли до посадки, метрів на 15. Я підповз ближче і нарвався на сигнальну міну. Пролунав вибух, я впав, розгубився, оглянувся і йдуть вже ваші хлопці”, — розповідав на допиті в полоні бойовиків Гриненко.
Олександр Садовський — за даними Новинарні, чоловік був охоронцем обміну валют в Донецьку. За кілька днів до його незаконного затримання один з обмінників, де мав працювати Садівський пограбували та вбили вагітну касирку. Чоловік же поїхав начебто до родичів на Київщину, а коли почались бойові дії повернувся в Донецьк, щоб забрати близьких. Але його затримали міліцейські, які й звинуватили його в пограбуванні. Він був ще в українському СІЗО, а коли прийшла т.з. “влада “ДНР”, його судили вже за їхніми “законами” та засудили на довічне позбавлення волі.
Олександр Помеляйко — чоловіку 33 роки. В коментарі Новинарні колишній полонений Станіслав Печонкін охарактеризував Олександра як ідеолога комунізму. Він був прихильником Леніна та коли почалась війна на Донбасі поїхав у Донецьк, щоб “боротися з фашистами”. Проте до лав “ДНР” не входив, а замість того організував підпільну групу, яка збиралася для обговорення ідей Леніна. Помеляйко та ще один його товариш почали боротися проти режиму влади т.з. “ДНР” та палили цигаркові кіоски в Донецьку. Їх затримали та засудили. Його друга обміняли ще в грудні 2017, а Помеляйко тоді залишався в тюрмі.
Олександр Алакоз — чоловік був перевізником на початку війни та возив людей з окупованої території на контрольовану українською влади території й навпаки. Але бойовики затримали його та відправили в колонію в Торезі.
Вадим Сірик — чоловік зник у лютому 2019 року. Він поїхав з Кривого Рогу на Донеччину, де його й затримали бойовики. Причини поїздки невідомо.
Також, з полону т.з. “ДНР” передали Євгена Костєва, та Миколу Іллюхіна. Їхню біографію нам знайти не вдалося.
Сергій Русинов — студент Луганського коледжу культури та мистецтв. За даними Східної правозахисної групи самоназвані “судді” т.з. “ЛНР” засудили на 6 років тюрми Сергія за те, що він був підписаний на проукраїнські групи в соціальній мережі. Коментарів або постів з тематикою російсько-української війни в нього не було, лише в описі його сторінки був підпис “Люблю маму, хардкор та Україну”.
(Фото: Сергій Русинов)
Віталій Желдак — за даними “Радіо Свобода”, чоловіку 34 роки, він мешканець “Первомайська”. В травні 2017 року він повертався після лікування з Лисичанська, коли його затримали представники т.з. “Міністерства державної безпеки “ЛНР”. Вони закидали, що чоловік співпрацював з українськими спецслужбами під позивним “Стахановец”. Желдака звинуватили в зборі “розвідницької інформації”.
(Фото: Віталій Желдак)
Сергій Миронич — мешканець Луганська. Фотографію чоловіка знайти не вдалось, але на сайті самопроголошеної “МГБ “ЛНР” вказано, що Миронича засудили на 2 роки тюрми за організацію підриву нафтобази в Луганську.
“В ході “розслідування” було встановлено, що Сергій Миронич був завербований спецслужбами України в травні 2016 року. В його задачі входило здійснення заходів проти діяльності республіки. В тому числі збір інформації, диверсії на об’єктах військового значення”, — про це заявляла представниця т.з. “МГБ “ЛНР”.
Олександр Яковенко — мешканець Довжанська. В серпні 2019 року чоловіка засудили на 12 років тюрми за “держзраду” самопроголошеної “Луганської народної республіки”. “Слідчі” заявляли, що начебто чоловіка завербували силовики СБУ на КПВВ “Майорське”, дали йому позивний “Однокласник” та передавали через нього на непідконтрольну територію різні предмети для диверсій.
Валентин Можаєв. Представники самоназваного “МГБ “ЛНР” запевняють, що Валентина завербували силовики СБУ, і він приїхав на непідконтрольну територію Луганщини, щоб шпигувати. В чоловіка начебто був позивний “Архип”. Ці ж твердження “слідчих”, ймовірно під тиском, підтвердив й сам Можаєв під час одного з брифінгів “МГБ “ЛНР”. Проте в поліції та СБУ заявляють, що бойовики використовують чоловіка в своїх цілях.
(Фото: Валентин Можаєв)
Микола Полозов. Бойовики незаконно посадили чоловіка в тюрму на 12 років за те, що він начебто співпрацював з СБУ, та сдав їм свого друга, який підтримував бойовиків.
Сливка Олександр та Іван. У 2017 році т.з. “МГБ “ЛНР” заявляли, що чоловіки здійснювали теракти в самопроголошеній республіці. Вони родичі. Окупанти заявляли, що обом загрожує пожиттєвий строк. Крім того, бойовики тоді встановили, що їм начебто допомагали ще два родича — Сливка Микола та Сергій. Проте їх в списку на обмін не було.
Алевтина Попова — жінку засудили на 12 років тюрми за те, що вона начебто шукала кандидатів для співпраці з СБУ та шукала бойовиків, яким пропонувала скористатись програмою “На тебе чекають вдома”.
Олександр Табачний — чоловік начебто позичив гроші у одного зі співробітників “МГБ “ЛНР”, але гроші були міченими. Табачного обшукали та затримали в жовтні 2016 року.
Крім того, бойовики т.з. “ЛНР” передали українській стороні ще Олександра Штиля. Проте їхню біографію журналістам Вільного радіо знайти не вдалось.
Нагадаємо, обмін проводили в 2 точках. Корективи в процес знадобилися через карантин.
Читайте також: