Як працює каналізація? Куди потрапляє те, що ми спускаємо в унітази? Чи не потрапляє назад в крани? Аби дізнатися відповіді на ці питання, ми поспілкувалися з технологом КП “БАХМУТ-ВОДА” та відвідали очисну станцію в Бахмуті.
“Все в каналізацію викидають. Все що є, вся таблиця Менделєєва. Трупи собак, котів. Колектори великі, тому туди без проблем пройде собака чи кішка. Поросята колись були. Люди викидають все, що хочуть. Все, що влізе”, — нарікає технолог підприємства “БАХМУТ-ВОДА” Володимир Царук. Він досвідчений працівник і проводить нам екскурсію по всіх етапах очищення стоків.
Вже 46 років на території Бахмута діє одна станція очистки каналізаційних стоків. Знаходиться вона на самому виїзді з міста в бік Слов’янська. У 2015 році тут провели реконструкцію, і оновили близько 60% споруд і труб, тож її потужність зараз дозволяє в повній мірі задовольнити потреби міста. Тут і працює Володимир.
Зараз концентрація відходів, за словами технолога, дуже висока:
Щоб не повертати такі стоки у воду, вони проходять чимало етапів очистки.
Перший комплекс — механічна очистка. Тут, в грабельному відділенні, відходи, які ми зливаємо в унітаз і рукомийники, очищають від великих відходів. Спеціальний прес їх віджимає і формує в брикети, які пізніше транспортують на полігон побутових відходів. Все працює в автоматичному режимі. Якщо на цьому етапі виникають проблеми з обладнанням, то спускатись в спеціальні люки до нього можна лише в захисному костюмі. Адже гази зі стоків можуть вбити людину за один вдих.
Наступна стадія — пісковловлювач.
“Пісковловлювач — це конусна ємність, яка встановлена в дві лінії по черзі, по три штуки в кожній лінії. У стоках є пісок. І ось тут він осідає”, — так пояснює роботу механізму Володимир Царук.
Двічі на день оператор викачує пісок і відправляє його на спеціально відведений майданчик.
Наступний щабель — ділянка первинних радіальних відстійників.
“Тут знаходиться два первинних радіальних відстійника. Всі вони входять в комплекс механічної очистки, де збираються плаваючі тіла із стоків. Вони збираються і виходять в резервуар сирого осаду”, — додає технолог.
Після механічної очистки йде біологічна. Тобто коли з відходів залишилася тільки брудна рідина, її очищають і насичують киснем.
“Це великі ємності, глибиною по 3,5 метри, довжиною більше 40 метрів. Все поділено на секції, куди потрапляють стоки з первинних відстійників, мул. І за допомогою цілодобової подачі кисню створюються умови для мікроорганізмів. Тобто немає кисню — немає життя, значить все загнивати буде. Кисень же дає життя мікроорганізмам, які очищають стоки”, — пояснює Царук.
Головна вимога до очисних споруд — цілодобове функціонування. Тобто електроенергія на очисні споруди повинна подаватися без перебоїв. Однак на екстрений випадок генераторів тут немає.
На наступному етапі очистки стокових відходів створюється така собі мулова суспензія — активний мул змішують із стоками з первинних джерел.
Там відходи насичують киснем і мікроорганізмами, що дозволяє уникнути загнивання. Далі — вторинні відстійники, де попередньо очищена вода кристалізується.
“Вже з’являється тут “дзеркало”, тобто відображення на воді. Коли видно відображення на воді, це каже про її прозорість. Дерева он відображаються, стовп. Якщо на первинних відстійниках відображення ще нема, то тут вже є”.
Після вторинної очистки стоки насичують гіпохлоритом. Як розповідає фахівець, раніше на цьому етапі рідину насичували хлором, однак гіпохлорит — більш безпечний для людини і середовища:
Як пояснює технолог КП “БАХМУТ-ВОДА” Володимир Царук, механізм — простий та безпечний.
“За допомогою пом’якшеної води і звичайної кухонної солі першого класу робиться суміш. В ємність засипають сіль, вода очищається, фільтрується, проходить через фільтр. Соляний розчин потрапляє в дозатор, і змішується з водою”.
Так відбувається процес знезараження. Тож далі вже очищена вода відправляється каналами в Бахмутку.
Загалом потужність очисних споруд розрахована на 23 тис. м³ відходів, втім зараз до них надходить вдвічі менше — 11-12 м³. На очистних суттєво помітно, якщо закривається завод в місті або їдуть люди.
Ділянка, на якій знаходяться конструкції для очистки каналізаційних відходів, займає близько 5 гектарів. І на такий майданчик тут працюють 32 людини, і це позмінно — тобто 4 людини в одній зміні. Для автоматизованого підприємства, кажуть, що вистачає.
Наймолодша робітниця тут — 25-річна машиністка насосної установки Раїса Вакуленко. Працює вона тут з 2014 року.
“Тоді було важко з роботою, і свекруха запропонувала. Покликали мене, я прийшла, поговорили, і ось — я тут”, — розповідає дівчина.
Вона спочатку не так собі уявляла очисні споруди. Стереотипи розвіялись вже на роботі.
Основна робота Раї — контролювати роботу насосу, підтримувати чистоту робочого приміщення. Дівчина розповідає — працювати важко, особливо взимку, коли погодні умови ускладнюють роботу певних механізмів очистки, розташованих на вулиці. Однак свою роботу вона любить, і навіть знайшла тут певні хобі.
“Тут можна навіть і клумбу посадити, вирощувати, доглядати, дивитись, як квітне”, — із захопленням розповідає Раїса та показує свій квітучий куточок.
На здоров’я така робота впливає, бо на очисній ділянці надмірна загазованість. За це раніше видавали молоко, а зараз — два яйця за робочий день.
Адже реконструкція свого часу вплинула на технічну очистку, а сама технологія залишилась без змін.
“Як змінюється у світі гранично допустима концентрація стоків, так змінюються і технології. Тобто розробляють нові технології очистки. У нас технологія залишилась без змін. Існує правило гранично допустимої концентрації на вході різних нітратів, фосфатів, азоту, амонію. Тут він у нас на вході зараз більший вдвічі або втричі. Тобто технологія залишилась стара, хоч обладнання і замінили. Все одно, досягти стовідсоткової очистки дуже важко”, — додає працівник КП “БАХМУТ-ВОДА”.
Зазначимо, після проведення всіх ступенів очистки стоки впадають в р. Бахмутку. Джерело, з якого беруть воду для фільтрувальної станції і подачі її в крани споживачів — Сіверський Донець. Тож ці каналізаційні відходи не мають прямого контакту з питною водою.
“Ви не плутайте, очисні і питна вода ніяк не перетинаються, це зовсім різні речі. Очисні — приблизно вода як у ставку, що я можу отак і рукою провести, і нічого. Звичайна ставкова вода”, — додає Володимир Царук, вже засучивши рукава і по лікоть у воді.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.