9 кілометрів пішки із Соледара: як люди тікають і лишаються в майже окупованій громаді
Окупанти були зовсім поруч, коли він зібрав документи, виліз з підвалу і – пішки пішов із міста. Так уникнув окупації хлопець із Соледара. А в маленькому селі Парасковіївка, що неподалік, літні жінки дві години крокували під обстрілами. На вулиці був січень.
Того місяця українці з напруженням стежили за обороною Соледара. Російські війська намагалися взяти його ще з літа. І лише у середині січня, знищивши до фундаментів, змогли захопити. Проте, не вся Соледарська громада зараз в окупації. Точаться бої за Парасковіївку, Роздолівку, Васюківку. Там українська армія щодня завдає російській великих втрат.
Вільне радіо розпитало голову Соледарської міської військової адміністрації Сергія Гошка, скільки таких людей, як вони живуть, і що їх у таких умовах тримає.
Скільки людей залишилось у Соледарській громаді
За даними військової адміністрації, ще в грудні минулого року в громаді проживали близько 2100 людей. Із загострення ситуації навколо Соледара та приближенням лінії фронту, жителі почали виїжджати. Наразі, попри щільний вогонь окупантів та постійні заклики евакуюватись, близько 700 людей залишаються у підконтрольних селах громади.
“Точну кількість визначити на даний час дуже важко. Це зрозуміло. Можуть евакуйовуватись своїм транспортом, дізнаємось не відразу. Спеціалісти старостинських округів, кожного дня збирають інформацію по своїм селам та проводять роботу щодо евакуації. У деяких селах майже немає зв’язку. Працюємо, щоб якомога більше людей виїхали. Інформуємо про небезпеку”, – зазначає Гошко.
25 січня стало відомо, що ЗСУ відступили від Соледара, аби зберегти життя бійців. Згодом місто окупувала російська армія
Очільник громади пригадує — був хлопець, який насмілився покинути Соледар лише тоді, коли російські військові опинились на сусідній вулиці.
“Він тиждень не вилазив із підвалу. Коли трохи стихло, взяв документи та пішов. Добре, що жив сам, а батьки у нього в іншому населеному пункті. Десь 9 кілометрів йшов пішки з Соледара. Це було дуже небезпечно. Ворог був поряд із тією вулицею, де він виходив”, – розповідає Сергій Гошко.
Такого намагаються уникати, але вмовляння діють не на всіх.
«Після окупації місто спорожніло»
Наприкінці грудня, як стверджує керівник громади, в Соледарі знаходилось приблизно 559 людей, з них 15 – діти.
“Коли ще не було так “гаряче”, соледарці покидали місто. В нас була схема евакуації. Люди виїжджали в більш безпечні місця України. З початку окупації районів міста, певний час, коли дозволяла безпекова складова, охочих евакуюватися забирали з околиць міста. Після окупації місто спорожніло”, – зазначає Сергій Гошко.
За інформацією, яку вдалося зібрати військовій адміністрації, зараз соледарці знаходяться за межами міста — на територіях Росії або раніше окупованих районах області. Однак ці дані можуть бути неточними.
Реалії нинішнього життя в громаді
Сергій Гошко підкреслює: загалом їхня ситуація схожа на інші громади Донеччини, які опинились поруч із фронтом.
“Ситуація дуже напружена. Тут і слів не підібрати. Люди живуть під постійними обстрілами. У наших деяких населених пунктах вийти за водою на вулицю – це вже небезпека. Домівки руйнують обстріли окупантів. Є села, де не побачив жодного цілого будинку”, – ділиться керівник військової адміністрації.
Жити доводиться без опалення та з постійними перебоями електропостачання. У більшості сіл громади відсутнє водопостачання.
“Чекаємо дні, коли активність нашого сусіда (ред. – армії Російської Федерації) спадає. У такі дні їдемо з гуманітарною допомогою. За підтримки Донецької обласної військової адміністрації, Бахмутської районної військової адміністрації, благодійних організацій отримуємо продуктові набори, засоби гігієни тощо. Ще допомагаємо із запасами палива. Це вугілля, дрова, ще паливні брикети”, – уточнює Сергій Гошко.
Як допомагають мешканцям
Весь час повномасштабної війни, як каже очільник громади, з владою співпрацює чимала кількість волонтерів. Працівники Соледарської МВА обирають час та відносно безпечне місце, аби приїхати великим транспортом. Згодом, дочекавшись “тиші”, гуманітарну допомогу доставляють іншими автівками до необхідних адрес.
“Коли було більш безпечно, жителі отримували гуманітарні набори та дрова на місцях видачі. Зараз безпекова ситуація нам не дозволяє збирати багато людей в одному місті. Дуже небезпечно. Розвозити допомагають КП «Комунальник», волонтери та небайдужі мешканці. Вже роздали запас вугілля, комусь дров, а комусь брикетів. Вугілля було придбане за кошти місцевого бюджету для забезпечення потреб пунктів обігріву та домогосподарств, які залишились без опалення. Для забезпечення домогосподарств деревиною паливною були придбані дрова за рахунок державної субвенції. У зв’язку з активними бойовими діями, на жаль мешканці Парасковіївки не змогли отримати вугілля та дрова. Там працює пункт обігріву, який забезпечений всім необхідним. Працює генератор, є продуктові набори та засоби гігієни”, – пояснює Сергій Гошко.
Суттєві проблеми, як наголошує керівник громади, із забезпеченням водою. Найскладніше наразі допомогти мешканцям Парасковіївки. У приватному секторі є свердловини, однак через атаки росіян йти до них небезпечно.
“Останній раз до пункту обігріву завозили питну воду, продукти харчування, засоби гігієни тиждень тому. 18 січня ООН при підтримці Донецької обласної військової адміністрації до Соледарської громади зайшов гуманітарний конвой. Вдалося видати найнеобхідніше“, – підкреслює посадовець.
Вивезти все одно намагатимуться якомога більше людей
Сергій Гошко наголошує: найбільш проблематичним завданням залишається евакуація. Вмовити людей покинути свої домівки дуже складно.
Він ділиться, що чимало жителів звикли до постійних звуків вибухів. Більшість людей не можуть зважитись покинути нажите роками – дім чи господарство.
“Під час активних бойових дій в місті Соледар, мешканці інших населених пунктів громади потрохи наважувались, виїжджали. Їм допомагали ми, допомагали волонтери, а хтось на свій страх і ризик їхав власним авто. Та все ж до декого дуже важко нам достукатись навіть зараз. Не переконують і фото. Ми показуємо розтрощені снарядами будинки, ми показуємо нашу громаду. Не діє”, – нарікає Сергій Гошко.
Також він загадує день, коли літнім людям у Парасковіївці доводилось близько 2 годин йти пішки, щоб їх змогли евакуювати. І все через активні російські атаки.
“Люди якимось дивом вийшли з нами на зв’язок, це було вже в цьому році. Жінки виходили пішки, а ми їх координували. До більш безпечного місця вони йшли десь дві години. Рятували своє життя. А потім ми вже їх забирали машинами.
Таких випадків були багато, вони і зараз є. Люди також звертаються до наших військових з проханням допомогти виїхати”, — розповідає Сергій Гошко.
Села на лінії вогню: “Живуть майже постійно в підвалах і без зв’язку. Вцілілих будинків мало”
За словами посадовця, найскладніша ситуація щодо боїв зараз у Парасковіївці. Поблизу прифронтового села точаться запеклі бої – українські військові відбивають наступ загарбників РФ. Зв’язок практично відсутній.
“Після поїздки до цього села завжди повертаюсь під враженнями. Будинки понівечені, вцілілих майже немає, а от мешканці залишаються. Приблизно 239 людей, з них 7 дітей. Іноді їм вдається спіймати зв’язок. Я не знаю, як вони це роблять, біля якого деревця. Іноді кажуть, що вилазять на горище 5-ти поверхівки. Це дуже небезпечно”, – зазначає Гошко.
Він ділиться, що у Парасковіївці вчасно облаштували пункт обігріву. Це зараз рятує людей. Туди вдається доставляти запаси найнеобхіднішого.
“Йдуть постійні атаки окупантів. Жителям, більшість — це літні люди вже, їм доводиться майже постійно жити в підвалах. На наш превеликий жаль, виїжджати вони поки не хочуть. Кожного разу, вмовляємо”, – зазначає Гошко.
За його словами, також не менш складна ситуація у селі Роздолівка. Там на сьогоднішній день проживають 38 людей. Світло та водопостачання немає ще з літа.
“Там не знайти жодного цілого будинку. Магазин не працює. Без світла, без води. Люди просто виживають. А чого сидять? А не знаю чого сидять, чого вони скільки чекають. І відповіді тут немає. Жодні вмовляння, ніякі наші аргументи не допомагають”, – розповідає Гошко.
Військова адміністрація допомагає і переселенцям
Сергій Гошко наголошує: Соледарська міська військова адміністрація у процесі створення реєстру мешканців, які були змушені переселитися до більш безпечних регіонів. Родин, які потребують допомоги, просять заповнити гугл-форму.
“Ми саме зараз працюємо над створенням хабу допомоги. Він буде. Нам треба розуміти, скільки виїхало, хто, які потреби. Вже запустили на сайті опитування”, – розповів посадовець.
Як він пояснює, мешканці постійно звертаються по допомогу через “гарячу лінію” та чат-боти у Telegram та Viber.
“На нашому офіційному сайті є номер гарячої лінії. Співробітник завжди на зв’язку. По можливості в найкоротший термін вирішуємо питання. Допомагаємо та надалі будемо допомагати задля наближення нашої перемоги.
Звісно, краще зробити так, як інші свідомі люди громади, не наражати на небезпеку та тимчасово виїхати до більш безпечних місць України. Я постійно кажу нашим людям – найголовніше це життя і треба евакуюватися”, – закликає очільник громади.
Сергій Гошко наголошує, що зараз приймають заявки на виїзд безкоштовним евакуаційним автобусом. Попередній запис обов’язковий, зробити це можна за номерами:
- 095-385-60-71;
- 099-487-89-16.
Нагадаємо, ми розповідали про можливість для мешканців Донеччини евакуюватись до притулку в Польщі. Там людям нададуть безкоштовне житло та харчування.
Читайте також:
502