Маріуполька Ванда Об’єдкова, яка вижила під час Голокосту 80 років тому, загинула на війні, яку розв’язала Росія проти України. 91-річна жінка померла в маріупольському підвалі.
Про це повідомляє ізраїльський інтернет-портал chabad.org.
Ванда Семенівна Об’єдкова померла 4 квітня. Не від старості у власному ліжку, а від холоду та голоду в підвалі рідного Маріуполя. Тут вона разом з сім’єю доньки Лариси ховалася від обстрілів окупантів. Хвора і виснажена — протягом останніх 2 тижнів вона вже не вставала. Перед смертю жінка благала води і весь час питала: “Чому це відбувається?”.
“Мама не заслужила такої смерті”, — каже донька Ванди Семенівни.
Після того, як у березні окупанти почали обстрілювати та бомбардувати Маріуполь, родина Ванди Семенівни переїхала в підвал сусіднього тепломагазину. За цей час вони отримували лише допомогу від синагоги та громадського центру рабина Коена.
“Не було ні води, ні електрики, ні тепла — і було нестерпно холодно”, — розповідає дочка Ванди Семенівни.
Біля найближчих джерел з водою зайняли позиції 2 ворожих снайпери, тому кожен похід за водою був небезпечним. Крім того, окупанти постійно бомбардували місто.
“Кожного разу, коли падала бомба, вся будівля трусилася. Мама постійно говорила, що нічого подібного не пам’ятає під час Великої Вітчизняної (Другої світової, — ред.) війни. Мама любила Маріуполь; вона ніколи не хотіла йти”, – розповідає дочка Ванди Семенівни.
Лариса весь час доглядала за нерухомою мамою і залишалася поряд з нею до останнього дня.
“Ми нічого не могли для неї зробити. Ми жили як тварини!” — говорить Лариса.
Після смерті матері Лариса зі своїм чоловіком поховали Ванду Семенівну у громадському парку менш ніж за кілометр від Азовського моря. Під час поховання обстріли Маріуполя не вщухали ні на мить.
Ванді Обєдковій було 10 років, коли у жовтні 1941 року нацисти увійшли до Маріуполя і почали збирати євреїв міста. Есесівці прийшли і до помешкання її родини. Ванда сховалась у підвалі. Так вона врятувалася від арешту, а її матір Марію Міндель есесівці забрали.
“Вона не могла кричати; це її і врятувало”, – розповідає дочка Ванди Семенівни Лариса.
20 жовтня 1941 року у ровах на околицях Маріуполя німці стратили від 9 до 16 тисяч євреїв. Тут разом зі своєю родиною загинула й мати Ванди Семенівни.
Пізніше дівчинку затримали, але друзі родини переконали нацистів, що вона гречанка. Батько Ванди не був євреєм, тож він зумів помістити дочку в госпіталь. Там вона залишалася до звільнення Маріуполя в 1943 році.
В 1998 році Ванда Семенівна розповіла в Фонді Шоа USC про своє життя та досвід Голокосту.
“У нас вдома була VHS-касета її інтерв’ю. Але це все згоріло разом із нашим домом”, — каже Лариса.
Колекція Фонду нараховує 53 тисячі відеосвідчень. Серед них — історії людей, які пережили Голокост, тих, хто їх рятував, а також ромів, гомосексуалів, свідків Єгови.Для довідки:Фонд Шоа раніше називався “Люди, котрі пережили Шоа”. Слово “Шоа” з івриту перекладається як “лихо”, “катастрофа”. Американський кінорежисер Стівен Спілберг створив цей фонд після того, як зняв фільм “Список Шиндлера”.
Через 80 років історія поневірянь Ванди Семенівни повернулася.
“Ванда Семенівна пережила неймовірні жахи. Вона була доброю, радісною жінкою, особливою людиною, яка назавжди залишиться в наших серцях”, — розповідає директор Маріупольського Хабад-Любавича та рабин українського портового міста Мендель Коен.
Ванда Семенівна Об’єдкова та її родина довгий час були активними членами єврейської громади Маріуполя. Вони приєдналися до неї ще в 2014 році, коли почалася війна і Маріуполь постраждав особливо сильно. Тоді разом із рабином Коеном вони евакуювалися до табору Хабад близ Житомира. Повернулися, коли все затихло.
Нещодавно Коену вдалося евакуювати з Маріуполя дочку Ванди Семенівни та її родину. Однак цього разу, як каже Лариса, шляху назад немає.
“Мені дуже шкода маріупольців. Немає ні міста, ні роботи, ні дому — нічого. До чого повертатися? Для чого? Все пропало. Наші батьки хотіли, щоб ми жили краще, ніж вони, але тут ми знову повторюємо їхнє життя”, — каже Лариса.
Вона зазначає, що єдиною світлою точкою її родини впродовж цих семи тижнів були рабин Коен і єврейська громада Маріуполя Хабад.
“Дякувати Богу, у нас є наша єврейська громада. У цей час людям потрібна спільнота, сім’я. Це все, що в нас залишилося”, — каже Лариса.
Нагадаємо, напруженою ситуація залишається в Маріуполі і по сьогодні. Під маріупольським металургійним гігантом “Азовсталь” наразі переховуються не лише українські захисники, а й їхні родини та сотні містян. Серед них є багато дітей та жінки.
Нещодавно Вільне Радіо опублікувало історію мешканки Бахмута Альбіни Гребенюк. Вона місяць шукала трьох близьких людей з їхніми родинами у Маріуполі. Цими днями жінка дізналася: її двоюрідна сестра прямує за Полярне коло Росії, колишній чоловік зник безвісти, його сестра з дочкою — у “фільтрації” росіян на ТОТ, а племінника готують воювати проти України.
Читайте також: