image

“Активну громадянську позицію я почав займати тільки тут”. Інтерв’ю з активістом-переселенцем Аркадієм Петросяном

|
24 Липня 2019

Ми поспілкувалися з активістом і молодим політиком Аркадієм Петросяном. Він родом з Горлівки, але після того, як почалася війна переїхав на неокуповану територію України і почав займатися активною громадською діяльністю.

Вітаю, Аркадію.

Аркадій Петросян: Вітаю.

Євгенія Тулаїнова: У неділю пройшли дострокові парламентські вибори до Верховної Ради. Це вже другі вибори у цьому році. Вам щось відомо про основні порушення, які вдалося виявити?

Аркадій Петросян: Насправді, наш штаб дуже активно слідкував за перебігом подій на виборах. Ми дивилися через своїх спостерігачів, які були порушення. В цілому по країні вибори пройшли чесно та демократично, проте було дуже багато незначних порушень. Наприклад, у нас в 46-му окрузі було багато ДВК, які порушували деякі правила. Наші громадські спостерігачі від молодіжної ради бачили, що іноді столи нерівно стояли, члени ДВК забороняли фотографувати себе, починалася паніка. Зрозуміло, всі були “на нервах”.

Євгенія Тулаїнова: Ви відслідковували як минув “день тиші” у Бахмуті? 

Аркадій Петросян: Так, я періодично спостерігав і за Facebook, і за тим, що робили штаби, особливо мажоритарних кандидатів. Бачив, як представники одного з кандидатів роздавали повітряні кульки певного кольору. Я не вважаю, що це порушення. Юридично це не порушення. В принципі, “день тиші” у нас пройшов спокійно, всі білборди, наскільки я розумію, зняли. Не стояли агітатори, “день тиші” пройшов чесно.

Євгенія Тулаїнова: Можете порівняти президентські і парламентські вибори? Чим особлива була ця передвиборча кампанія? 

Аркадій Петросян: Насправді, це все один політичний сезон, один виборчий цикл, навіть один з політичних діячів сказав, що це – третій тур президентських виборів. Тут просто була регіональна специфіка. Були мажоритарники, ми з ними бачилися. Більше відчувалася напруга і боротьба. На жаль, ми зіштовхнулися з бандитизмом, брудними прийомами. В принципі, президентські вибори для середньостатистичного громадянина виглядали як шоу — дебати, дискусії. А коли це торкнулося нашого дому, коли при нас всі “билися”, використовували брудні технології, було не дуже гарно.

Євгенія Тулаїнова: Оцініть, наскільки чесною була боротьба мажоритарників по 46 округу?

Аркадій Петросян: Я думаю, що той результат, який ми отримали, він чесний. Дійсно, люди проголосували так, як показує результат. З приводу вкидання, каруселей, підкупів — це нехай вирішують правоохоронні органи. Якщо будуть докази, то я в це повірю. Але ті цифри, які я бачив, я думаю, вони чесні.

Євгенія Тулаїнова: Перед концертом, який в Бахмуті організував один з кандидатів в народні депутати Федір Христенко, пройшла акція “Проти проросійських кандидатів”. 

Аркадій Петросян: Так, ми її підтримували.

Євгенія Тулаїнова: Чому вирішили підтримати її?

Аркадій Петросян: Для мене проросійський реванш — це щось в принципі ефемерне. Я вийшов туди проти підкупу. Я завжди за свідомий вибір громадян, але, на жаль, люди своїм концертом намагаються купити інших людей. Перед концертом влаштовували якийсь форум. Я дуже проти того, коли людей так дешево купують. Була б у нас гарна соціально-економічна ситуація, люди б просто платили гроші і ходили на концерти своїх улюблених виконавців. А так, це дуже брудно, я вважаю.

Інтерв'ю з Аркадієм Петросяном
Акція “Проти просійських кандидатів”/Фото: Facebook Аркадій Петросян

Євгенія Тулаїнова: Цей кандидат все ж переміг по мажоритарному округу. Чим він забезпечив собі перемогу? Що ви про нього знаєте?

Аркадій Петросян: Тут дуже цікава ситуація виникла. Цього кандидата у нас в місті ніхто не знав. В широких колах ці два кандидати, які вийшли вперед, у нас в місті не були відомі. Вони виїхали на партійному брендбуці. Той кандидат, який зайняв перше місце, досить агресивно вів виборчу кампанія. І в прямому, і в переносному сенсі. Все місто було обклеєне (агітаційними матеріалами, — ред.). Я вам розкажу смішну історію. Мені подзвонили наші волонтери-агітатори, сказали, що підійшла бабуся і вона вимагає списати з неї гроші за комуналку. Я кажу: “В якому сенсі? Як це можливо?”. Бабуся говорить: “Вітаю, я ж за вашого Христенка буду голосувати. Я знаю, що ви списуєте комуналку”. Тобто, такі речі були використані. Це, мабуть, хтось чутку таку закинув, що списують комуналку. Я навіть не знаю, як це коментувати. Ми побачили в цій кампанії, що в нас в країні майже остаточно  помер адмінресурс. Все. Адмінресурса немає. Переміг кандидат, який зовсім ним не користувався. Він використовував тільки свою електоральну підтримку.

Євгенія Тулаїнова: Що Вам про нього відомо?

Аркадій Петросян: Мабуть, я нічим тут не похвалюся, якимись інсайдами. Я тільки можу чутки використовувати. Я знаю, що він з партії “ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА  — ЗА ЖИТТЯ”, яка зайняла друге місце на парламентських виборах, і яку я вважаю політичним опонентом собі. Про нього в місті ходять чутки, що він бандит, але я чуткам не дуже вірю.

Євгенія Тулаїнова: Який подальших кроків очікуєте від нього? Чи вважаєте, що Христенко буде захищати інтереси жителів округу? 

Аркадій Петросян:  Я дуже  сподіваюся, що, якщо він все ж став народним депутатом, то він буде займатися активно законотворчістю, що в нього буде тут працювати приймальня, щоб кожен громадянин міг приходити, розповідати про проблеми, пропонувати якісь ідеї для законопроектів. Але в мене є побоювання, що цього не буде. Ми можемо зрозуміти, наскільки буде корумпована людина тоді, коли подивимося, скільки грошей вона вклала в свою виборчу кампанію. Якщо людина вклала дуже багато грошей— вона буде дуже корумпована. Але це моє бачення, моя думка.

Євгенія Тулаїнова: Відійдемо від виборів. Ви — голова молодіжної ради Бахмута. Що це за орган і чим він займається?

Аркадій Петросян: Це дорадчий орган до виконкому Бахмутської міської ради. Ми вже провели установчі збори, ми активно працюємо, є команда з молодіжних громадських організації, є команда зі студентського самоврядування кожного навчального закладу міста. Завтра буде сесія міської ради і нас почнуть легітимізувати. На жаль, бюрократичний апарат в нашій країні працює повільніше, ніж люди. Не дивлячись на те, що у нас проведені установчі збори, обраний голова, заступник голови, секретар, ведуться протоколи всіх зібрань, ми, скажімо так, нелегальні. Ми працюємо спільно з управлінням молодіжної політики. Тут був еко-фестиваль. Ми були ініціаторами тієї дискотеки, яку провели у нашому місті, і яку підтримав один з кандидатів у народні депутати. В подальшому ми будемо підтримувати молодіжні громадські організації нашого міста, їхнє створення. Ми отримали грант співфінансування від Бахмутської міської ради на проведення молодіжного форуму. Тут (Верхній парк, — ред.) буде сцена. Член молодіжної ради Ліза Портнова отримала грант, ми робитимемо тут міні-фестиваль. Поки що є великий план роботи, але його потрібно виконувати.

28.05.2019 презентація проектів! Левова частина розроблення молоддю міста ! Будемо робити молодіжний форум , а зам…

Gepostet von Аркаша Петросян am Dienstag, 28. Mai 2019

Чесно кажучи, все буде залежати від того, як працюватиме команда. Як голова, беру на себе відповідальність зробити так, щоб молодь була активна. Щоб молодіжна рада не була десятком міських божевільних, які будуть щось робити, а інші молоді люди не будуть про це знати. Якщо повертатися до виборів, то ми побачили, що явка молоді була дуже низькою. Не дивлячись на те, що багато громадських організацій, в тому числі і наша, робили різні проекти з популяризації виборів серед молоді. На жаль, навіть у нас в окрузі була більша явка людей похилого віку.

Євгенія Тулаїнова: Чи можна сказати, що у Бахмуті молодь активна?

Аркадій Петросян: Це важке питання. Чи можна сказати, що молодь активна по всій країні? Я б інтегрував молодь Бахмута в цілому з молоддю нашої країни. Я б не сказав, що молодь Бахмута активна. Я роблю все для того, щоб люди хоч якось цікавилися тим чи іншим процесом. І знову ж таки, в якому плані активні. В плані громадської діяльності — ні, не активна у нас молодь. В плані політичної діяльності теж. Поки що недостатньо. Це все хаотично і не системно. Я оптимістично до цього ставлюся і вірю, що все буде добре. Але доведеться багато працювати.

Євгенія Тулаїнова: Хто є учасниками молодіжної ради? 

Аркадій Петросян: Члени громадських організацій міста та члени студентського самоврядування.

Євгенія Тулаїнова: Як потрапити до молодіжної ради? Є якісь вимоги?

Аркадій Петросян: Каденція молодіжної ради два роки. Був оголошений прийом, був відбір заявок, установчі збори в УІПА (Українська інженерно-педагогічна академія, — ред) проходили, там був затверджений склад молодіжної ради шляхом голосування делегатів від навчальних закладів. І потім зборами молодіжної ради був обраний і заступник голови, і секретар. Я був обраний головою, Єлизавета Портнова (голова студентської ради залізничного технікума) була обрана заступником голови, і секретарем була обрана начальниця відділу молодіжної політики Бахмутської міської ради Аіда Українець.

Інтерв'ю з Аркадієм Петросяном
Молодіжна рада Бахмута/Фото: Facebook Аркадій Петросян

Євгенія Тулаїнова: Які критерії? Чи можна просто подати заявку?

Аркадій Петросян: Критеріями були: активність, людина мала себе проявити, мати бекграунд, резюме, біографію, брати участь в різних конференціях.

Євгенія Тулаїнова: Ви — член однієї з політичних партій. Що спонукало Вас піти в політику?

Аркадій Петросян: Я три роки тому приїхав в Бахмут, п’ять років тому я поїхав з рідного дому. Коли приїхав в Бахмут, я хотів якось впливати на процеси, щоб молодь, яка знаходиться в моїй “екосистемі”, була активною, ходила на вибори, робила відповідальні рішення. І ми створили громадську організацію. Ми працювали, організовували проекти. Найбільш критична для мене точка була — це коли я лобіював петицію. У нас відкрився гуртожиток Інституту іноземних мов на Собачівці (народна назва одного з районів Бахмута — ред.), але звідти 40 хвилин пішки до інституту. І ми зробили петицію на сайті міської ради. Тоді ще петиції працювали нормально. Петиція мала набрати 250 голосів за місяць, ми зібрали 300 голосів за тиждень. Припинили збір підписів. Далі міськрада мала розглянути це питання. Я зустрівся з представниками міської влади, вони все ще сумнівалися в цьому. Ми вирішили вийти в поле, вже не електронним методом діяти. Я зібрав кілька волонтерів, ми роздрукували форми, пішли в той район збирати підписи. За день ми зібрали ще 300 чи 400 підписів. Ми просто ходили в будинки. Дякую Бахмутській міській раді, вони підтримали петицію, проголосували одноголосно, оголосили конкурс на маршрут і він до сих пір йде. Вже два роки. Начебто перемога, але для мене це досі такий факап, тому що автобус так і не поїхав. А людям не поясниш, що ти в цьому не винен. Я робив все, що завгодно і ми з моєю командою не спали ночами, слідкували за кожним голосом під петицією. І я тоді зрозумів, що для того, щоб на щось дійсно впливати, треба  бути впливовою людиною, треба бути владою. Треба займатися політикою напряму. Якщо ти будеш громадським діячем, особливо в тих умовах, які склалися у нас в країні, ти зможеш тільки на якісь поверхневі питання впливати. Я задумався про те, що треба вступити в якусь партію. Для мене це було складним рішенням. Я зустрівся з десятком людей, багато думав, читав програми партії, чого в нас в країні ніхто не робить. Я обрав “Європейську солідарність”. Потім мене почали всі хейтити за це рішення, але мені дійсно це подобалося і подобається ця команда, в якій я працюю. Я стикався з молодіжкою. Мені постійно тикають пальцем на людей, яких я ніколи не бачив. Я ніколи не бачив тих людей, через яких партія має такий антирейтинг. Я бачив голову молодіжки Дінару Габібулаєву, яка зараз кандидат в народні депутати і яка, на жаль, поки що не проходить по підрахунках. Я знаю Вірджинію Дронову — міжнародного секретаря партії. Це професійні люди, досить високого рівня, мені дуже приємно з ними працювати. Я дійсно розділяю ті ідеї, які є у партії. Чи потребує партія реформування? Однозначно так. Я все для цього роблю, тобто я вважаю, що у нас в країні не партії, а політичні проекти. Коли п’ятий президент Петро Порошенко програв вибори, в мене питали: “Ну куди ти тепер?”. Я сказав, що, не дивлячись на те, що багато моїх колег швиденько перейшли, я працюю, я на своєму місці, зі своєю командою людей, мені це дуже приємно. Тому “Європейська солідарність”.

Євгенія Тулаїнова: Ви переїхали до Бахмута з Горлівки. Це було до початку війни чи після?

Аркадій Петросян: Я переїхав під час війни. Я переїхав з батьками з Горлівки під перші обстріли. Вже ходили озброєні люди. Ми на декілька місяців полетіли в Ізраїль. Потім я восени 2014 року приїхав, з’їздив ще один раз в Горлівку, побачив, що мій дім вже зовсім не той. Моя сім’я відразу зайняла проукраїнську позицію. Всі відразу зрозуміли, що діла не буде. Вже в 2016 році я почав, поки жив у Слов’янську, займатися волонтерством. У 2015-2016 роках я закінчив школу, здавав ЗНО, потім почав ходити в різні організації, дивитися, що в них там. Мені почали надходити “дешеві” погрози з Горлівки, з того моменту я не був вдома.

Євгенія Тулаїнова: Ви ніколи не думали там займатися якоюсь діяльністю?

Аркадій Петросян: Ні-ні. Можливо мене якось війна змінила, але я досить пасивною людиною був в Горлівці. Ті люди, які знали мене ще тоді, особливо, коли я почав публікувати в соціальних мережах, що я кандидат в народні депутати, були в шоці. Всі не розуміють: як це так? Я вирішив займатися політикою, коли переїхав сюди. Я шкодую, що я не вчився нормально, коли мені було 15-16 років. Я вів не дуже гарний спосіб життя, був важкою дитиною, у батьків були зі мною проблеми великі. Активну громадянську позицію я почав займати тільки тут.

Євгенія Тулаїнова: Як Ви вважаєте, в тій Горлівці, яка є зараз, можливо займатися якоюсь активною діяльністю і чи, можливо Вам відомо, там допомагають цьому?

Аркадій Петросян: Відомо, я б не сказав, що я підтримую там з кимось зв’язок, але там окупаційній владі вигідно робити вигляд якогось життя і вони вкладають гроші в “ручні” громадські рухи, типу “Молода республіка”. Мені друг показував, що в них є молодіжний парламент, там є депутати і вони отримують зарплати. Ну, слухайте, навіть, здається, в нас такого немає (сміється, — ред). Це все фейкове звісно. Там є якісь рухи. В Радянському Союзі, Північній Кореї були піонери, комсомольці, якісь активісти, які під цей режим працювали. Легітимізація будь-якого тоталітарного, терористичного режиму завжди буде.

Євгенія Тулаїнова: Як зацікавити молодь  політикою? І чи потрібно взагалі це робити?

Аркадій Петросян: Непопулярну річ скажу. Скоріш за все, в тому форматі, як намагаються зараз — ні, цього не треба робити. Ми всі намагаємося цю верхівку айсберга намацати. Але у нас в країні немає політичної освіти ні на якому рівні — ні в школі, ні в університеті. Я вчусь в університеті і у нас лише на третьому курсі була політологія. Ми читали, що було у Давній Греції, ідеї Джона Лока, як у нас працює виборча система, чому ми маємо йти голосувати. Я брав участь в одному проекті і проводив лекції в навчальних закладах “Чому нам важливо голосувати”, “Що таке демократія”. І я завжди починав з питання, зізнаюся, що я його вкрав, “Хто платить податки?”. В залежності від навчального закладу, завжди піднімали руки від 50% до 70% людей. Ніколи одноголосно. Люди не розуміють, що вони платять податки. Одна дівчинка, вагітна у 18 років, сказала, що за нас вже все вирішили, нами тепер американці керують. Всі говорять, що молодь прогресивна. Рівень політичної освіченості молоді, яка народилася в кінці 90-х, хто ріс на початку 2000-х, іноді набагато нижчий, ніж у старшого покоління, яке ми називаємо совковим. Це дивовижно і жахливо.  Той, хто народився в 1994 або, як я, в 1997 році, він навчався в інституті, технікумі за часів Януковича, давав хабарі, щоб отримати оцінку, довідку в медзакладі. Йому взагалі чхати на те, що відбувається у нас в країні. Він вважає, що все куплено і все.

Євгенія Тулаїнова: Як це можна змінити?

Аркадій Петросян: Тільки на глобальному рівні — політична освіта. Громадські організації, громадський сектор повинні цю верхівку айсберга намацувати, але більш активно — організовувати івенти, це має бути масовим трендом. Ми повинні до цього самостійно приходити. Мають з’являтися блогери цього напрямку. У нас немає політичних блогерів, які кажуть: “Йдіть на вибори — це важливо”. Зараз це не в тренді у молоді. Це вважається чимось таким зашкварним. Вони думають, що це для бабусь. Всі думають, що тільки бабусі ходять на вибори, яким дали гречку, і все. Коли я займався польовою агітацією на виборах, коли я ставив своїх волонтерів на палатку, для мене було принципово важливо, щоб за нашу партію стояли представники молодіжної організації, не за гроші, не алкоголіки, не безхатченки, які за деяких кандидатів або партії стоять за 200 гривень. Сьогодні він стоїть за “Опозиційний блок”, завтра за Ляшка, післязавтра  ще за когось газети роздає. За мене стояла молодь і до цієї молоді ніколи не підходила молодь. Вибачте за тавтологію. 99% — це підходили бабусі, щоб взяти газетку.

Інтерв'ю з Аркадієм Петросяном
Агітаційний намет/Фото: Facebook Аркадій Петросян

Євгенія Тулаїнова: 16 липня вступив в силу закон про мову. Ви помітили якісь зміни? Можливо, десь  почали обслуговувати українською?

Аркадій Петросян: Я в Aroma Kava на днях каву купував і зі мною українською заговорили.

Євгенія Тулаїнова: Ще якісь приклади є, чи тільки кав’ярня?

Аркадій Петросян: Я зі сферою обслуговування стикався. Так, зі мною декілька разів говорили українською. Багато хто скептично до цього закону ставиться. У нас в країні кричать, що гноблять російську мову та мову інших нацменшин ті, хто хочуть загнобити українську мову. Я зазвичай з цим стикався. Круто, що ми починаємо українською говорити. Для мене мовне питання в країні взагалі не стоїть. 

Євгенія Тулаїнова: Наприклад, в Авдіївці був такий випадок, що батьки виступили проти того, щоб діти вчилися українською мовою, мовляв, що вже занадто пізно переходити на українську. Як пояснити їм, що це необхідно?

Аркадій Петросян: Я думаю, що і в нас у місті є такі випадки. Російськомовний регіон. Треба людям якось м’якше доносити, що ми живемо в країні, що в нас за Конституцією одна мова, ми всі маємо знати державну мову. В тій самій Росії всі російську мову знають, ти не зможеш вступити до якогось вузу, не знаючи російської мови.

Євгенія Тулаїнова: Дякую вам за цікаву розмову. Я ж нагадаю, що ми спілкувалися з активістом та молодим політиком Аркадієм Петросяном.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись публікацією

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів


Спонсор

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: