Сіверський Донець — найбільша ріка українського сходу, яка тече через Харківську, Донецьку та Луганську області. І на всьому її шляху за станом вод стежили впродовж десятиліть: адже на Донбасі вода з цієї ріки є єдиним джерелом централізованого водопостачання регіону. Для цього наприкінці 1950-х побудували унікальну гідротехнічну споруду — канал "Сіверський Донець — Донбас".

Російські окупанти поставили цю усталену систему під удар.

Нині на Луганщині за якісним станом води у Сіверському Дінці не може стежити ніхто, каже Трофанчук. А на Донеччині збирають проби лише там, де немає обстрілів.

"В умовах воєнного стану та активних військових дій у регіоні <...> немає координації з регіональним офісом у Луганській області. Продовжуємо державний моніторинг поверхневих вод на території двох областей, Харківської та Донецької, у пунктах моніторингу, де дозволяє оперативна військова ситуація", — каже очільник басейного управління.

По Сіверському Дінцю та інших річках Донецької області були облаштовані й автоматизовані пости спостережень, які аналізували якісний стан вод та в автоматичному режимі передавали дані в ДонОДА. Але зараз вони не працюють. Тож екологи не знають, що тече з розбомблених міст у річку.

"Для того, щоб бачити вплив, нам необхідно нижче за течією взяти проби. Туди доступу нам не надають, тому це може зробити тільки якась неурядова міжнародна структура, якій дадуть можливість туди заїхати. Але, як показала практика 8-річної давнини, вони (російські окупанти та їх найманці з "Л/ДНР", — ред.) не сильно хочуть їх туди пускати також", — додає Сергій Трофанчук.

Місія ОБСЄ, яка могла б допомогти зі збором проб, з 1 квітня на Донбасі вже не працює. Її роботу заблокувала країна-агресорка Росія.

В Україну з Росії ріка й раніше несла забруднення: у Бєлгородській області працюють комбінати з видобутку залізної руди. У густонаселених та індустріалізованих районах Харківщини Сіверський Донець та його притоки приймають в себе усі недоочищені скиди — з підприємств, полів, каналізації житлових кварталів тощо.

Але цієї весни та влітку на Харківщині російські окупанти розтрощили обстрілами сотні цивільних та військових об'єктів, і продовжують робити це щодня. Стоки звідти несуть води Сіверського Дінця униз за течією.

Ось які перевищення у червні зафіксували фахівці на Харківщині, у правій притоці Сіверського Дінця річці Уди, куди потрапляє більшість стічних вод Харкова:

А ось дані проб, які брали вже на території Донеччини:

І це ще наслідки забруднення речовинами, які дещо розчинилися у річковій воді.

"Ріка справляється: подекуди перевищення концентрацій не фіксуються, тому що є здатність до самоочищення", — додає Сергій Трофанчук.

Окрім палива з затоплених танків, війна несе для Сіверського Дінця ще більшу і при цьому непомітну загрозу. Її вже неможливо зупинити.

Водночас тисячі людей стали пити саме цю не очищену воду.

"П'ють, тому що централізована система водопостачання по більшості населених пунктів, де пройшов фронт або йдуть бої, — не працює! Це все тривожно. Шахтний вплив на Сіверський Донець на певний час поки ніякий. Поки рівні не піднімуться до переливу, перетоку в ріки, балки, колодязі тощо. Це десь пів року, десь рік, десь 2-3. Але це вже процес незворотній", — каже Євген Яковлев.

Від початку відкритої війни Росії проти України у підконтрольних українському уряду районах Донбасу внаслідок обстрілів затопило щонайменше 10 вугільних шахт.

"На Донеччині у Вугледарі затоплена шахта Сургая. Також поруч Південнодонбаська шахта №1 — затопили. (Час від часу підтоплюється шахта "Центральна" ДП "Мирноградвугілля". Великих зусиль докладають, щоб шахта "Курахівська" ДП "Селидіввугілля" не була затоплена. Там приток води й вже затопило нижні горизонти). Й на Луганщині 4 шахти ДП "Первомайськвугілля" та 4 шахти ДП "Лисичанськвугілля" затопили", — перераховує голова Незалежної профспілки гірників України Михайло Волинець.

"Якщо ж брати по моніторингу наших створів, які нижче за течією, — вже йде саморозчинення забруднювачів, і високих показників ми не "ловили". Фіксація [будь-яких перевищень показників води] по руслу та притоках можлива лише після повної деокупації. Те, що фіксуємо зараз, не дає змогу оцінити ситуацію повною мірою", — резюмує Сергій Трофанчук.

Голова НУО "Жіноче водне партнерство України" Ганна Цветкова теж вважає: й до повномасштабного вторгнення у Сіверському Дінці було багато проблем зі скиданням промислових та високомінералізованих шахтних вод. А тепер ці проблеми загострилися.

"Але без аналізів проб води це просто загальні слова. Питань накопичилось дуже багато, і кожне питання виходить на такий рівень проблем, що, я думаю, у світі таких не вирішували", — каже Ганна Цветкова.

В умовах боїв у регіоні фахівці Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів більше не можуть ефективно стежити за станом ріки.

Останніми роками в країні запровадили систему державного моніторингу поверхневих вод за стандартами ЄС та почали розробляти План управління річковим басейном Дону. 2 роки тому у Слов'янську запрацювала сучасна Лабораторія моніторингу вод Східного регіону.

Але з весни 2022-го Слов'янськ опинився під постійними обстрілами російських окупантів. Вітчизняна та закордонна розвідки назвали битву за Слов'янськ "наступною ключовою битвою у боротьбі за Донбас". Тож Держводагентство наказало евакуювати лабораторію.

"Ми своє обладнання Лабораторії демонтували й вивезли на безпечну територію. Оскільки більшість цих територій (на яких лабораторія проводила моніторинг, — ред.) зараз тимчасово окуповані, було ухвалено рішення це дороговартісне обладнання перемістити, інакше ми не зберегли б його. Це обладнання зможе працювати в іншому регіоні та забезпечувати виконання проб басейну річок Сіверського Дінця", — розповідає начальник управління водних ресурсів.

З березня по липень зі Слов'янська вивезли не лише апаратуру, меблі, реактиви та посуд цієї Лабораторії, а й базу даних моніторингових досліджень від 1961 року – тобто від дати створення лабораторної служби.

Що робити з демонтованою лабораторією далі у безпечнішому, але віддаленому від Сіверського Дінця регіоні, поки не вирішили. А проби вод басейну Сіверського Дінця, які вдається зібрати, поки аналізують у колег в Івано-Франківську.

Навесні ріка показала яким стратегічним об'єктом вона є. 13 березня стало відомо про підрив дамби на Оскільському водосховищі на Харківщині.

"Ще до захоплення цього гідровузла окупантами ми побачили різке падіння рівня води десь на 1,5 метра в районі Сидорового, Райгородка, і [Оскільське] водосховище перетворилося просто на річку", — розповідає про події цієї весни очільник Сіверсько-Донецького басейнового управління Сергій Трофанчук.

Рівень води у Сіверському Дінці необхідно було підняти, аби КП "Вода Донбасу" мала її достатньо для подачі в будинки мешканців Донеччини.

"Оскільки були критичні показники по Сіверському Дінцю, також були скиди [води] з Краснопавлівського водосховища (у Харківській області, — ред.), щоб підтримати замість Оскільського водосховища рівень води у ріці. Всі ці мільйони кубів води дали змогу підтримати русло Сіверського Дінця", — розповідає Сергій Трофанчук.

Тоді рівень води у ріці різко зріс — висока вода дійшла й до Святогірська, й до сіл Сіверської громади. Лиха вона не накоїла та з часом стала спадати. Також навесні була пошкоджена й гребля біля Райгородка. Це призвело до зниження рівнів води в місцях питних водозаборів з ріки Сіверський Донець для потреб Донецької області орієнтовно на 1,5 метра. Ці обидві греблі працювали для того, аби підтримувати достатній рівень води у Сіверському Дінці для забезпечення питною водою усієї території Донбасу.

Після деокупації регіону, якщо уряд вирішить відновити Оскільську греблю, наповнити звичною кількістю води Оскільське водосховище та Сіверський Донець буде тяжко.

А поки що з весни ріка стала рубежем захисту від російських загарбників. Мережею ширяться відео знищених переправ окупантів під час спроб форсувати ріку та відео оборони ЗСУ просто з берегів Сіверського Дінця.

"Сіверський Донець став для російських загарбників нездоланною перешкодою для виходу на околиці Слов'янська. Наші військові міцно тримають позиції та готові зустрічати ворога", — йдеться у сюжеті Військового телебачення.

Та з кожним днем форпост все більше втрачає властивості основні — можливість напоїти людей на сході та зберегти тут живе: рослини та тварин.