“Бахму́т”: краєзнавець зібрав старовинні колискові, вірші, етно-нариси та словники, в яких зазначений наголос у назві міста

7 років тому Бахмуту повернули його історичну назву — до того 92 роки місто називалося Артемівськом. Запеклі бої за Бахмут тривають між ЗСУ та російськими окупантами, які знищують місто-фортецю. А у соцмережах не стихають дискусії про наголос у його назві. Краєзнавець з Донеччини зібрав вірші, нариси та інші друковані джерела ХІХ-ХХ століть, де чітко вказаний наголос у назві міста. Майже скрізь він — на другий склад. 

Про це розповідає у своєму блозі краєзнавець з Донеччини з творчим псевдонімом Etnografo Donetz. Він зібрав колекцію фрагментів літературних творів, де зазначений наголос у слові “Бахмут” на другому складі. 

Де наголос у слові “Бахмут” у вірші кінця XVII-початку XVIII століття

“Наголос на письмі то дуже рідка річ. Зазвичай ми можемо побачити наголос лише в довідковій літературі, чи почути у віршах. Перше відоме мені написання Бахмута українською і водночас перший вірш про Бахмут належить руці Климентія Зіновіїва. В його тексті замість Бахмут ми бачимо Багму́т”, — пише краєзнавець. 

Це вірш про соляників з Тора (так називався у давнину Слов’янськ), де поет-етнограф ХVII століття розповідає про процес виварювання солі та побут солеварів. Вірш називається “О соляника́хъ, торяника́хъ, бу(р)ла́ка(х): що со́ли господа(р)скіε ва́рятъ”. Його опублікували у книзі “Вірші. Приповісті посполиті” видавництва “Наукова думка” у 1971 році. 

У рядку про Бахмут автор пише, що в тогочасному місті не було жінок, які могли б прати кошулі — сорочки соляників. Тож чоловіки носили робочий одяг, доки той не зношувався.

У початковій версії цього вірша слова “Бахмут” не було, його приписали у рукописі пізніше  —  можливо сам автор, а можливо й ні. Але цей вірш зі словом та наголосом “Бахмут” опублікували у січні 1861-гг в першому в Росії українському щомісячному науково-літературному журналі “Основа”. 

У вірші початку ХІХ століття російською у слові “Бахмут” рима до слова “інститут” 

А ось фрагмент з тексту російського вірша “Приказ моему секретарю”. В ньому слово “Бахмут” римується зі словом “інститут”:

“Учась в российском институте, 

Сие я имя заслужил;

Твой, может сдаться, дед в Бахмуте

Его мурзенку наложил”

Автор цього вірша достеменно невідомий — щодо авторства йдуть суперечки. Це вірш-відповідь російському поетові Гаврилові Державіну, ймовірно, написаний 1808 року.

У цій строфі йдеться про походження прізвища “Державін”. (“Мурзенок” тут — від слова “мурза”. Адже родовід російських дворян Державіних йде від онука мурзи Абрагіма, який приїхав з Великої Орди). 

В українській колисковій кінця ХІХ століття слово “Бахмут” це рима до слова “баламут”

“Наступна в нас йде колискова, записана у селі Попівка Куп’янського повіту Харківської губернії, котра була опублікована у 1 номері журналу “Этнографическое обозрение” (книга XXXII) у 1897 році. Бачимо і тут наголос на У”,  — пише краєзнавець.

Ось ця колискова, записана за правилами сучасної орфографії. Слово “Бахмут” тут римується зі словом “баламут”:

“У нас кіт-баламут,

Та й поїхав у Бахмут

Купувати киці кожуха. 

Треба з киці зняти,

Та дитя укрити, 

Щоб було тепленько спати”

В українському журналі від 1862-го наголос на У – “Бахмут”, “Багмут”

Далі краєзнавець наводить фрагмент етнографічних нарисів українською мовою “З народних уст (записано в Слобідскій Україні в Ізюмскім повіті Харківської губернії)” Всеволода Коховського. Їх надрукували у вже згадуваному українському журналі “Основа” 1862 року. 

“Коховський родом з села Стародубівка, що на півночі Донеччини на березі Сіверського Дінця, навчався в пансіоні в місті Бахмут. Тобто людина з цих країв і жила якийсь час в Бахмуті. В записах, що він зробив, Бахмут зустрічається двічі. Перший фрагмент це “Оповідання Насті про Орду”. Інший фрагмент “Де-що беседи з Настею Сопункою и з Данилом Герасимовичем Гарбузем”:

“А як орда підступить до Бахму́та, так у нас земля гуде та гуде, а собаки зараз зачнуть гавкати… почують здалека  —  та й гавкають по горах”,  —  записав етнограф.

“А на Самарі жив сам Запорожець. Ото до Багму́та, та до Маріуполя скрізь запорозька земля. А в Славянському, а в Райгородку жила Орда”,  —  записав етнограф наприкінці ХІХ століття. 

У німецькому словнику 1893 року наголос в слові “Бахму́т” на другий склад 

“В ньому найраніше я зустрів слово Бахмут в розумінні місто. Meyers Konversations-Lexikon за 1893 рік. Енциклопедичний словник Мейєра — одна з головних німецьких енциклопедій, що існувала під різними назвами і виходила у вигляді різних видань з 1839 по 1984 рік, поки не була об’єднана з енциклопедією “Брокгауз. Бачимо, що наголос на У”, — пише дослідник з Донеччини. 

У вірші українською мовою початку ХХ століття наголос в слові “Бахму́т” на другий склад 

Далі краєзнавець наводить сатиричний вірш українською мовою “Вірш на біжучі теми. Холєра і Луцкевич”.

Він про відомого одіозного Бахмутського інспектора народних училищ Антіоха Луцкевича, який “заборонив читати по школах лекції проти холєри, і домагався од лектора благонадійності”. Вірш написав член Катеринославської просвіти Петро Гаєнко під псевдонімом П. Михайлович, його опублікували у газеті “Рада” №137  18 червня 1911 року.

Вірш заримований так, що наголос у слові “Бахмут” припадає на другий склад:

“А Луцкевич, як відомо,

Гірш, ніж Вова Пурішкевич.

У Бахмуті есть Луцкевич, 

У Бахмуті есть холєра;

Це не видумка читачу, 

Не примара, не химера, 

Єсть холєра і Луцкевич;

Хто з них гірший — я не знаю”

У російському словнику видання 1911 року наголос на другий склад – “Бахму́т” 

Автор краєзнавчого блогу каже, що в багатьох російських словниках, виданих до 1917 року, вказаний наголос у назві “Бахмут” на другому складі. Наводить, наприклад, один  —  Івана Огієнка “Словарь ударений в русском языке и правила русского ударения (пособие для учащихся и самообразования)”, виданий 1911 року в Києві. 

“У словнику ми бачимо БАхмач та БахмУт. Смішно, що зірочка навпроти Бахмача, а не Бахмута. Цікаво, що науковці дають приблизно однакову етимологію для Бахмута та Бахмача. На жаль, з українськими словниками до 1917 року біда, зрозуміло чому. І в тих, що є, я не знайшов слова “Бахмут”. Тільки слово “Бахмутка” (сіль), “Бахмат” (кінь), і наголос завжди на У”, — пише Etnografo Donetz.

Зірочка тут означає, що у цьому слові учні частіше ставлять неправильний наголос, а цифра “1” — що наголос при відмінюванні слова не змінюється. 

У виданні “Енеїди” Котляревського 1916 року наголос в слові “Ба́хмут” на У

Єдине друковане джерело до 1917 року, в якому краєзнавець зміг знайти вказаний наголос у назві “Бахмут” на першому складі — це видання “Енеїди” Івана Котляревського.

Це коментар упорядника видання твору Олександра Барвінського, надрукованого у хрестоматії “Виїмки з української народної літератури” у Львові у 1916. У зносці упорядник зазначив наголос у назві “Бахмут”:

“Це всього один випадок, де в джерелі наголос у назві “Бахмут” вказано на “А”, це вкладається в імовірність похибки. Притому, що у вірші сіль має наголос на У. На жаль, в інших виданнях “Енеїди”, що вийшли до 1917 року, я не знайшов, щоб була зноска з поясненням, що таке “кримка” та “бахмутка”,  — зазначає дослідник.

Тобто вказаний наголос у назві міста “Бахмут” ймовірно був особистою думкою упорядника книги, а не автора твору Котляревського. Як зазначає Etnografo Donetz, у самого Котляревського у вірші у слові “бахмутка” (назві вивареної солі з Бахмута) у вірші Котляревського наголос за римою припадає на “у”. 

У вірш російською радянського поета, який народився в Бахмуті, наголос на У 

“Фрагмент вірша Михайла Семеновича Голодного (справжнє прізвище Епштейн, народився в 1903 році в Бахмуті). І знову наголос на У”,  —  наводить дослідник ще один вірш зі словом “Бахмут”. 

“Ежедневно меня баламутит

Мой ни с чем не сравнимый стих. 

Он родился со мной в Бахмуте.

Я  —  во-первых, 

Он  —  во-вторых”

У вірші українською поета Володимира Сосюри наголос в слові “Бахмут” на У

“Найчастіше, мабуть, слова “Бахмут”, “Бахмутка” зустрічаються у Сосюри. Поет народився 6 січня‎ ‎1898 (за новим стилем, — ред.‎) у Дебальцевому Бахмутського повіту. Молоді роки його пройшли у Сіверську (тоді Яма, — ред.) та селі Верхньому Бахмутського повіту (зараз місто Лисичанськ)”,  —  каже краєзнавець та наводить безліч фрагментів з лірики уславленого українського поета радянської доби. 

Ось фрагмент з поеми “Шахтьор”, написаної у 1924 році, коли комуністи перейменували Бахмут на Артемівськ:

“О, вітре мій, не каламуть

зелені жита хвилі.

Біжить дорога на Бахмут,

по ній  —  автомобілі”

Фрагмент вірша Володимира Сосюри без назви:

“Я  згадую  Бахмут,  і  карусель,  і  поле  —

 о синь  твоїх  очей!

Не  вернеться  любов,  як  молодість,  ніколи, 

як  золотий  Дінець  назад  не  потече”.

Etnografo Donetz також наводить багато фрагментів з наголосом у назві ріки Бахмутка та виразах “Бахмутський шлях”. Також велика частина дослідження краєзнавця — про наголос у назві “Бахмут” у словниках та довідниках радянських часів. Часто й густо упорядники таких видань просто зазначали наголос “Ба́хмут”, не вказуючи джерел, на які спиралися у цьому. А вже упорядники пізніших видань просто посилалися на такі начебто авторитетні видання. 

“Це я навів <…>, щоб в котрий раз переконатись, що словники, довідники є джерелом помилок. Так як масив данних великий, десь на якомусь етапі хтось да і стратить”,  —  резюмує Etnografo Donetz. 

Повний текст його роботи можна знайти за цим посиланням.  

Раніше цей краєзнавець знайшов оповідання видатного російського географа та письменника Сергія Меча, надруковане у 1894 році, в якому автор зазначив: “Такий є Бахмут, як його називали його громадяни, роблячи наголос на у та вимовляючи це слово так само як ми вимовляємо хомут”.

Читайте також:

• У Бахмуті після російського обстрілу горіла будівля прокуратури, це архітектурна пам’ятка (ФОТО, ВІДЕО)
• Міні-Україна в Чехії: 100 років тому уродженець Донеччини Микита Шаповал заснував Українську господарську академію (ФОТО)
• “До приходу радянської влади “Донбас” був україномовним, і тут жили переважно українці”. Про що говорять дані царського перепису (ФОТО)