Фотограф-краєзнавець з Бахмута Олександр Захаров знайшов неподалік лівого берега Сіверського Дінця листівки Вермахту у так званих “агітаційних гранатах”, які не спрацювали. У листівках 1943 року “Російська визвольна армія” (РОА) колаборанта Власова закликала радянських бійців здатися. Як листівки знайшлися та як вони виглядають, що в них та як тоді працювала пропаганда — ми розпитали детальніше.
Про своє краєзнавче відкриття Вільному радіо розповів бахмутянин Олександр Захаров. Він знайшов листівки раніше, але не одразу зміг дослідити їх. Тепер же у знахідки є повноцінна історія.
“Це німецькі листівки, які агітували радянських солдат Червоної армії здатися у полон. На них зазначено “Пропуск для необмеженої кількості людей”. Я знайшов їх під Ізюмом у сосновому лісі, біля річки Оскіл, де він впадає у Сіверській Донець”, — розповідає бахмутянин.
“Це наствольна агітаційна граната Вермахту. Я одразу зрозумів, що це гранати, а які я не знав. Сфотографував та залишив їх на місці. Приїхав додому, виставив їхні фото на форумі (краєзнавців у інтернеті, — ред.). Там сказали, що це агітаційні, і тоді я поїхав забрав їх”, — розповідає чоловік.
На питання чи не боявся, що невідома знахідка раптом вибухне, каже: “ні”. Він був впевнений, що небезпеки немає.
“В ній немає вибухівки, лише папір. Мені скинули фото, як вони виглядали, і нічого під такий вигляд більше не підпадало”, — згадує Олександр Захаров.
Аби відкрити металеві циліндричні капсули, довелося докласти зусиль.
“Кришечка знялася й так, але листівки не витягалися. Прийшлося розпилювати корпус “болгаркою” вздовж. Там принцип петарди: граната з двісті метрів пролітає, потім порох загоряється та виштовхує листівки вперед, й вони розсипаються”, — розповідає краєзнавець.
Всередині були згорнуті листівки, але їх довелося розгортати теж дуже повільно.
“Розкрив, кинув у воду й акуратно голкою розгортав у воді, розклав на скло, розрівняв, зверху накрив іншим склом, вони підсохли. Потім зняв скло, вони досохли”, — каже чоловік.
Тільки тоді краєзнавець зміг роздивитись, що було всередині.
За словами Олександра Захарова, у гранаті були 2 види листівок.
“Листівка з вертикальним текстом та картинкою — їх було близько 40 штук. Понад половина з них зберіглися шматками без третини від розміру листівок. Інший вид листівок, без картинки (про фронт по Сіверському Дінцю) — їх було близько 20 штук різних”, — каже пошуковець.
Листівки в деяких гранатах були пошкоджені вогнем через металеву капсулу снаряда: ймовірно у лісі була пожежа вже після того, як нерозірвані гранати впали на землю.
“До деяких листівок був десь доступ вологи, й папір зотлів — його ніяк не можна було дістати: дістаєш, а він розсипається в порох”, — каже він.
Та роздивитись вцілілі все ж можна. У листівках російської армії колаборантів Вермахту звертаються до радянських бійців “по той бік Дінця”. Окупанти запевняють, що в РОА добре ставитимуться до тих, хто склав зброю.
“Бійці та командири Червоної Армії! “Не вір чужим речам, а вір своїм очам”, — ця стара російська пословиця каже правду. Незліченна кількість ваших товаришів, чоловіків та жінок, на власні очі переконалися в тому, що німці — справді культурні та порядні люди, в тому, що наше поводження з усіма, хто перейшов до нас, є дійсно добрим.
Товариші по той бік Дінця!
Впевніться й ви на власні очі в тому, що основний наказ № 13 Германського Верховного Командування — то правда.
Переходьте до нас!
На вас тут очікує добре харчування, постачання одягом, на вас очікує робота за вашою спеціальністю”.
Охочі можуть вступити до Руської Визвольної армії генерала Власова та боротися проти більшовистських гнобителів за нову національну та соціальну Росію.
Верховне Командування Германської Армії”.
Листівка відігравала роль “перепустки” через лінію фронту. В РОА підкреслили: аби здатися в полон, можна показати хоч одну-єдину листівку на цілий підрозділ:
“Пропуск — Passierschein.
Пропуск дійсний для необмеженої кількості командирів, бійців та політпрацівників РСЧА (Робітничо-селянської Червоної Армії), які переходять на бік Німецьких Збройних Сил, їхніх союзників, Руської Визвольної Армії та українських, кавказьких, козачих, туркестанських та татарських визвольних загонів. Dieser Passierschein gilt fur alle Angehorigen der Sowjet-Armeе у перекладі означає “Ця перепустка дійсна для всіх військовослужбовців Радянської Армії”.
А можна було й взагалі не показувати: достатньо підняти обидві руки та крикнути “Сталін капут!” або “БАГНЕТИ В ЗЕМЛЮ!”
На другій листівці з одного боку — фото “щасливих військовополонених” та підпис: “Військовополонені бійці та командири, перевдягнені у нову форму, могли б вичерпно відповісти на розповіді про “німецькі звірства”.
На звороті російські колаборанти нацистів пишуть таке:
“Бійці, командири та політпрацівники!
Начальник Політичного Управління Червоної Армії ЩЕРБАКОВ у “цілковито таємному” наказі розносить тих командирів, які не борються проти німецької пропаганди. Товарищ Щербаков не хоче, АБИ ВИ ДІЗНАЛИСЬ ПРАВДУ. Він вимагає від командирів викриття німецької пропаганди, однак “НЕ ВСТУПАЮЧИ З НЕЮ В СУПЕРЕЧКУ”. Він знає, що в суперечці перемагає правда, а правда на нашому боці.
Далі він наказує: “Доводити за допомогою прикладів, що кожний боєць та командир, потрапляючи в полон, піддається страшним знущанням, мукам та врешті-решт розстрілу”. І що полон, на думку товариша Щербакова, “є гіршим за смерть”.
Кращі екземпляри цієї агітації Олександр Захаров передав до краєзнавчих музеїв Слов’янська та Бахмута — по 2 штуки кожного виду.
“Класна знахідка, іноді таке буває раз у житті. Таких листівок знаходять досить багато та виставляють на продаж на форумах. Зустрічаються навіть листівки кольорові, розміром А4. Матеріального інтересу в нашій країні це не представляє, це інтерес до нашої історії”, — додає краєзнавець.
Друковане слово, агітація, пропаганда — це один з різновидів зброї у будь-якій війні, каже завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.
“Це листівки колаборантів, Російської визвольної армії генерала Власова, які з’явилися під командуванням Вермахту наприкінці 1942 року. Тоді розпочався Власівський рух, а формування його збройних підрозділів продовжувалось у 1943 році. Саме від імені Власовської армії були ці листівки, адресовані бійцям, командирам Червоної Армії із закликом переходити на бік РОА”, — розповідає Ігор Корнацький.
Для довідки:Російська визвольна армія — військове з’єднання, яке воювало під час Другої світової війни на боці нацистської Німеччини та проти СРСР під проводом генерала Власова. Складалася переважно з радянських зрадників, військовополонених та колишніх членів емігрантського Білого руху Росії. На початку 1945 року вона нараховувала близько 200 тисяч бійців. Наприкінці Другої світової війни більшість вояків РОА здалися західним союзним військам, їх переважно передавали СРСР та засуджували відбувати покарання вже тут.
“Наскільки такі листівки були “дієві”? Від літа 1943-го року Червона Армія мала значні успіхи на фронті, перемагала, а німці відступали. Тож бійцям переможної армії не було сенсу здаватися у полон до ворога, який зазнавав поразки”, — пояснює Ігор Корнацький.
На його думку, снаряди з цими листівками нацисти випустили у бік позицій бійців Червоної Армії під час наступальної операції радянських військ.
“Коли вони (бійці Червоної армії, — ред.) наступали з півночі, з боку Харкова, Ізюма, Барвенкового. А Донеччину південніше ріки Сіверський Донець ще утримували німці. Тобто це саме час наступу на Донбас, і північна сторона (або лівий берег Сіверського Дінця, — ред.) була зайнята радянськими військами, а південна німецькими (тобто правий берег Дінця, — ред.)”, — каже наостанок бахмутський історик.
Нині вздовж Сіверського Дінця знову точаться запеклі бої, в яких росіяни тепер є загарбниками. На лівому березі ріки знаходяться війська російсько-окупаційної армії. А на правому березі Дінця — укріплення Збройних Сил України. Переправитись окупантам ані в районі Серебрянки, ані в районі Білогорівки Луганської області не вдалося: українська артилерія нищить танки РФ. Розбита російська військова техніка залишається в ріці Сіверський Донець та по його берегах.
Лиманську громаду та місто Лиман контролюють російські загарбники. Очільник Святогірська Володимир Бандура перейшов на бік окупантів та призначений там керівником місцевої окупаційної адміністрації.
Читайте також: