Індустріальний фаховий коледж Бахмута пропрацював майже століття та був одним з символів міста. Але після відкритого нападу РФ на Україну коледж не виїхав з обстрілюваного міста. Тепер такого окремого учбового закладу більше не існує. А працівники поділились на два табори, які звинувачують один одного в цьому. Ми вислухали версії їх обох.
21 серпня в мережі з‘явились фото зруйнованого приміщення Індустріального коледжу Бахмута. Та не стало не просто приміщення, не стало такого навчального закладу. Наразі юридично його теж закрили і залишили без грошей як більшість викладачів, так і студентів на стипендії. За ці гроші та посади деякі зараз судяться.
“Ситуація щодо ліквідації [Бахмутського коледжу] та невиплати з травня зарплати 85-ти викладачам та стипендій студентам створена штучно, аби знищити коледж. Все можна було вирішити! Ми 2 місяці працювали дистанційно, все було добре. Адміністрація закладу могла зробити так, щоб наш коледж продовжував працювати. А зараз ми і юридично знищені, і фізично, бо будівлі немає”, — запевняє викладач програмування, уповноважений з питань запобігання та виявлення корупції Бахмутського індустріального фахового коледжу Олексій Самойленков.
З Донецької, Луганської, частини Харківської та Херсонської областей за наказом Міністерства освіти мали евакуювати усі заклади вищої та передвищої освіти. В безпечних регіонах облаштувалися так зокрема Горлівський інститут іноземних мов та кілька коледжів з Бахмута.
Але в Індустріальному коледжі Бахмута виникли з переїздом проблеми. Представник частини викладачів Олексій Самойленков показує копію наказу від Міносвіти за 9 травня про переміщення Бахмутського індустріального коледжу.
“В ньому фігурував також Костянтинівський фаховий коледж, тому що обидва коледжі є структурними підрозділами Донецького національного технічного університету у Покровську, нині переміщеного до Луцька. За наказом ці коледжі мають бути переміщені до Луцька. Обов’язок щодо переміщення цих коледжів покладався на ректора ДонНТУ (з формулюванням “забезпечити переміщення”), — розповідає Олексій Самойленков.
Але вже наступного дня ректор ДонНТУ позбавив повноважень директора бахмутського коледжу Андрія Личмана, каже представник колективу викладачів. Та показує фотокопію наказу.
“Тобто з 10-го травня ректор ДонНТУ позбавив довіреності директора коледжу Андрія Личмана на розпоряджання майном та на виконання будь-яких дій з матеріально-технічною базою та віддавати якісь розпорядження персоналу”, — розповідає викладач коледжу.
За його словами, з 13-го травня ректор вишу призначив нового в.о. директора коледжу — начебто єдиного викладача, який евакуювався у Луцьк.
“Вона переїхала без документів, без нічого. Просто вона працювала в коледжі та переїхала до Луцька, і її призначили в.о. директора. А за місяць ректор призначив нову в.о. обов’язків директора коледжу, а ту звільнив. Тобто за цей час змінили 2 в.о., при цьому з колективом ніхто не спілкується. Довіреність на підпис фінансової документації, на розпоряджання майном, документами поклали на проректора ДонНТУ Воропаєву, яка з травня знаходилася у Луцьку”, — каже представник групи викладачів Бахмутського коледжу.
Ми поспілкувались й нинішньою в.о. директора Бахмутського індустріального фахового коледжу Мариною Чернишовою, яка зараз у Луцьку. Вона каже: все це сталося тому, що колишній директор коледжу Бахмута Андрій Личман не організовував евакуацію учбового закладу. Й перш за все — не передав документацію коледжу до Луцька.
“Костянтинівський індустріальний фаховий коледж та ДонНТУ переїхали, як і всі навчальні заклади області. Там у директорки контракт закінчився, але вона повністю організувала виїзд. А чому наш директор Личман не перевіз? Він повинен був до Луцька приїхати привезти документи, як роблять усі директори. Ви ж розумієте, що всі навчальні заклади переїхали, і забрали з собою документи, й працюють як має бути? А ми (Бахмутський коледж, – ред.) взагалі ніяк, і колишнє керівництво не передало жодного документа. Тому зараз заново все відновлюємо”, — розповідає тимчасова директорка.
За її словами, колеги з Костянтинівського індустріального коледжу перевезли до Луцька і свої архівні документи, і комп’ютери. Щоб зробити те ж саме бахмутяни мали достатньо часу, вважає вона.
“Перший наказ на переміщення — від Донецької обласної військової адміністрації — був у квітні. Причому не до Луцьку, а у нас було право вибору. Місяць пройшов, вони нічого не зробили (колишній директор Бахмутського індустріального коледжу Личман, — ред.): ніхто нікуди не переїздив та нічого не робив”, — каже Марина Чернишова.
А на початку травня, за її словами, вони отримали розпорядження вже від Міносвіти — переміститись до Луцька.
“Туди направили нашого методиста Ноженко Ірину Валеріївну. 27 травня я їхала туди в евакуацію. Вона дзвонила Личману, той обіцяв їй, що передасть у Луцьк особисті справи викладачів, але на мої дзвінки не відповідав. Тож я приїхала до Луцька без документів коледжу. Андрія Личмана зняли голосуванням ректорату з посади директора Бахмутського індустріального коледжу аж 30 червня. Тож скільки йому часу було переїхати?”, — каже співрозмовниця.
Представник частини колективу бахмутських викладачів Олексій Самойленков каже: усі виплати працівникам та студентам коледжу припинені з травня.
“Адміністрація ДонНТУ мотивувала це тим, що вони не мають документів. При цьому навчальний рік ми закінчили та всі відомості надали в електронному вигляді. Університет замовив атестати, оцінки в які виставили з електронних відомостей. Але от стипендії, спираючись на ці відомості, вони призначити чомусь не можуть (в тому числі “соціальні стипендії”, які призначають не за оцінками, а згідно з пільгами). Така ж ситуація з зарплатою викладачів”, — каже Олексій Самойленков.
За словами в.о. директора Бахмутського індустріального коледжу Марини Чернишової, нараховувати зарплати віддалено в такій ситуації, без переданих з Бахмута документів, неможливо.
“Гроші нараховую не я, підписують всі ці документи ректори. Для нарахування має бути вказаний розряд чи категорія працівника, й у кожного з них різна платня. А як вони підпишуть документи [на зарплату співробітників], які не ідентифіковані? Людей немає, документів немає”, — каже вона.
З цієї ж причини неможливо було й нарахувати стипендію студентам.
“Стипендію ми не можемо нарахувати з їх провини (тодішнього керівництва, яке не передало документи з Бахмута, — ред.) Стипендію нараховують після засідання стипендіальної комісії — тільки тоді, коли є відомості з мокрою печаткою та підписом викладача з проставленими оцінками. А у нас немає жодної відомості, ми не знаємо як дитина закінчила навчання — як ми призначимо їй стипендію? Відомості залишилися в учбовій частині в Бахмуті”, — розповідає Марина Чернишова.
Аби зберегти свій навчальний заклад, викладачі Бахмутського індустріального коледжу спробували вийти з-під юрисдикції ДонНТУ. Адже в нинішній ситуації для них роботи немає. Готові лише студентів взяти в коледж в Луцьку.
“Щоб відновити роботу коледжу, МОН роз’яснило нам процедуру та дало чіткий план дій. Ми провели дистанційно збори трудового колективу та студентського самоврядування, де фактично одноголосно прийняли рішення про відокремлення. Це дало нам можливість повернути право підпису, самостійно обирати місце переміщення”, — каже чоловік.
За словами Самойленкова, колектив викладачів та студентів бахмутського технікуму написали звернення у різні інстанції: МОН, Мінсоцполітики, Держпраці, освітньому омбудсмену. Проте ці звернення нічого не приносили — їх перенаправляли на розгляд в ДонНТУ.
“Ми подали кілька заяв до Нацполіції стосовно службової недбалості ректора, що потягнули за собою тяжкі наслідки (невиплату зарплати), а також до прокуратури, Донецької ОВА (яка теж звернулася до прокуратури). Зараз триває слідство стосовно ректора. Ми подаємо в суди, у кого є така можливість, але це процес не швидкий”, — розповідає працівник Бахмутського фахового коледжу.
Марина Чернишова підтверджує: вона та керівництво ДонНТУ отримують звернення від правоохоронців та профільних організацій щодо цієї ситуації.
Та на противагу до слів Олексія Самойленкова каже: до десяти працівників з Бахмута переїхали (або у процесі переїзду) до Луцька, дехто вже живе у гуртожитках, та називає їхні прізвища.
Вона розповідає: тим співробітникам, які ще не переїхали, але хочуть продовжити працювати у цьому навчальному закладі (або тільки отримати свою заборгованість) необхідно лише приїхати до Луцька та ідентифікувати себе. А працювати потім викладачам можна буде й онлайн, з іншого місця евакуації.
“Це правила університету. Заборгованість буде виплачена тільки тоді, коли людина себе ідентифікує: викладач приїздить сюди, укладає контракт, їй/йому дають навантаження. Якщо не хоче далі тут працювати, то розраховується, отримує невиплачені кошти. Тож, хто хоче працювати, той приїздить. Але ж вони не хочуть їхати!”, — каже нинішня в.о. директора.
На таких позиціях зараз у Луцьку завершують реорганізацію — об’єднання 2-х учбових закладів: Бахмутського та Костянтинівського індустріальних коледжів. За літо тут набрали 2 нові групи студентів, механіків та електриків, каже в. о. директора Бахмутського коледжу Марина Чернишова.
“У нас буде контрактна система. Нам дали нормальне приміщення: ми разом — університет, ми й Костянтинівський коледж. Навчатися студенти будуть дистанційно. Є діти, яких ми перевели на 2-4 курси, і вони будуть й далі навчатись — з усіма контакт є. З вересня сподіваємось запустити виплату соціальних стипендій”, — каже співрозмовниця.
Але окремого навчального закладу та назви “Бахмутський індустріальний фаховий коледж” більше не буде, наостанок каже вона.
Читайте також: