Андрій з Маріуполя став обличчям кампанії росіян із залякування. Адже його назвали очільником підрозділу полонених, яких відправлять воювати проти побратимів — ЗСУ. Російські пропагандисти розповідають, що керуватиме чоловік цілим батальйоном полонених. Тобто йдеться про 400-800 людей. Ми знайшли дані про Андрія та його родину, перевірили, чи дійсно він полонений та дізнались думку його побратимів.
Від початку цього року російські ЗМІ публікували інформацію про формування особливого батальйону імені Богдана Хмельницького. Він начебто вже з’явився на окупованій Донеччині та складається з українських військових. Останній місяць такі повідомлення стихли, але жодних заяв про відмову від подібної ідеї не було.
На російських ресурсах розповідають, що бійці ЗСУ, які потрапили в полон окупантів, нібито самі забажали воювати на боці РФ.
Пропагандисти у своїх публікаціях посилаються на Андрія Тищенка. Його вони називають одним із командирів цього “новоствореного підрозділу”. Кажуть, що Тищенко — старший сержант ЗСУ та колишній командир танку.
Так званий командир “добровольчого батальйону” справді українець, який проживав у Маріуполі.
У російські соціальній мережі “ВКонтакте” нам вдалося розшукати сторінку чоловіка, який викладав фото з Андрієм Тищенком. На них вони у формі української армії. Судячи з фото шеврона, яке він опублікував у 2015 році, тоді службу чоловіки проходили у 25-тій окремій повітрянодесантній Січеславській бригаді, яка базується на Дніпропетровщині.
Ба більше, є фото чоловіка, де він перемагав на змаганнях як член танкового екіпажу у 2016 році.
Сторінка самого Андрія Тищенка видалена. Водночас його мати — Марина Тищенко, продовжує користуватись своєю. Місто проживання жінка вказує російський Сєвєродвінськ.
Чимало світлин вона публікувала з сином та його дружиною Вікторією Тищенко, яка теж із Маріуполя.
Прогортавши профіль матері в соцмережах “ВКонтакте” та “Одноклассники”, ми натрапили на проросійські публікації, які з‘являлись ще до повномасштабного вторгнення. Також жінка ставила вподобайки на подібні дописи інших людей.
Вільне радіо спробувало довідатись, чи справді Андрій Тищенко перебуває у російському полоні. Для цього ми відправили запит до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
“Перебування зазначеного військовослужбовця у полоні держави-агресора не підтверджено російською стороною та Міжнародним Комітетом Червоного Хреста”, — таку відповідь ми отримали.
Нашим журналістам вдалося розшукати військового ЗСУ, який понад п’ять років особисто знав Андрія Тищенка. Чоловік погодився анонімно розповісти про нього.
“Він дуже гарний фахівець, добре знається на техніці. Як командир танку проявляв себе дуже добре. Ми з ним тісно знайомі. Не було в нього ніколи ніяких проросійських висловлювань. Ну знаєте, не помітно було, що він не хотів служити, чи хотів нашкодити. Єдине, що він колись розповідав таку історію, якщо я не помиляюсь, коли в Маріуполі був “референдум” [у 2014 році], возив літніх людей туди. Ну це я таку інформацію чув, але особисто не був присутній при цій розмові. Я просто не розумію мотиви, чому він прийшов в ЗСУ і служив на нашому боці, якщо він возив цих людей”, — ділиться знайомий Андрія Тищенка.
У перший день повномасштабного вторгнення та незадовго до того, як маріуполець опинився в російському полоні, наш співрозмовник спілкувався з полоненим телефоном.
“24 лютого він сина свого вивіз з Маріуполя. Я йому пропонував: “Давай разом підемо в військкомат, бо кажу скоро в Маріуполі, мабуть, буде “жарко”. Він не захотів і поїхав назад у Маріуполь. Ввечері подзвонив, сказав, що завод, де жінка працювала, розбомбили, а виїхати він не зможе. Розповідав, що трохи возив загиблих. Потім, десь через два місяці, він зник, не писав. Чув, що він був на фільтрації в Донецькій області, зв’язку з ним нема. Тобто, ми зрозуміли, що якщо він на фільтрації, то значить він вже на тій стороні”, — каже військовий.
Вже понад рік знайомий Андрія Тищенка не чув жодної інформації про його долю, крім єдиного відео російських пропагандистів, де маріупольця називають командиром “добровольчого батальйону”.
“Знаєте, всі хлопці, як побачили відео, в один голос сказали, що його добряче били, по обличчю видно. Думають, що точно був тиск. Я не можу сказати, чи це його рішення було, чи ні”, — додає військовий ЗСУ.
На відео російських пропагандистів Андрій Тищенко каже: “добровольчий батальйон” вже налічує близько 70 людей, а 95% із них — нібито колишні українські військові з бойовим досвідом. У публікації російських ЗМІ вказані імена двох з них — Михайла Прогнимака та Романа Шевченка.
Про двох інших чоловіків з відео інформації знайти майже не вдалося. На старій сторінці Михайла Вікторовича Прогнимака у “ВКонтакте” вказано, що він родом з Донецька. Втім даних як давно він залишив місто, і чи робив він це взагалі, знайти не вдалося.
Не володіють жодною інформацією про Михайла Прогнимака й у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими.
Тищенко розповідає, що всі бійці цього батальйону начебто оформлюють російське громадянство та чекають контракту зі Збройними силами Росії.
Ми запитали про цю ситуації з точки зору права у правозахисника, представника Ukrainian Legal Advisory Group (ULAG) Арʼє Мора.
Для довідки:ULAG — українська організація, яка фокусується на правосудді в умовах збройного конфлікту.
“Вони (українські військовополонені, – ред. ) розповідають в цих інтерв’ю, що зараз відбувається процес отримання російського громадянства. Але за яких умов відбувається цей процес, чи не йдеться тут про примусову паспортизацію? Це є порушенням міжнародного гуманітарного права. Примус воювати на стороні противника та примусова паспортизація — це порушення прав військовополонених, воєнний злочин. Але у нас бракує інформації, тому дати однозначну юридичну кваліфікацію, що це воєнний злочин, наразі важко. Незрозуміло, за яких умов їх звільняють з полону та чи звільняють взагалі. Чи вчиняється до них будь-який примус або умови, в яких вони перебувають, створюють такий примус”, — зазначає Мора.
Представник Головного управління розвідки Міноборони України Андрій Юсов в коментарі наголошує: коли говоримо про батальон із полонених, у першу чергу йдеться про ще один злочин Росії. У розвідці стверджують, що йдеться саме про примус.
“Українські захисники, які знаходяться у полоні, залишаються українськими військовослужбовцями, які вірні присязі та народу України. Тому будь-які такі дії, заяви, є очевидним порушенням Росії міжнародного права, Женевських конвенцій і умов поводження з військовополоненими”, — запевняє Юсов.
На наше запитання, чи можна вважати цю інформацію фейком, — представник розвідки наголосив, що це може бути не лише інформаційна провокація.
“Вони не вперше вже про це заявлять. З одного боку — це ІПСО (інформаційно-психологічна операція, — ред). Тиск і на суспільство українське, і на родичів полонених, і в будь-якому випадку порушення прав самих військовополонених. Ще багато про що свідчить те, що так довго про це заявляється, але і досі залишається в режимі заяв.
Але що за цим буде стояти, які далі продовжуватимуть дії – звичайно, це ми будемо вивчати та спостерігати. Ми не можемо виключати, що якісь подібні провокації можуть мати не лише інформаційних характер” — додає Андрій Юсов.
Зазначимо, коли українці дізнаються про те, що близька людина в полоні, часто не знають, куди звертатись і як діяти. Ми зібрали організації, які можуть проконсультувати, допомогти скласти звернення в держструктури та правоохоронні органи, надати юридичну та психологічну підтримку родичам полонених.