Берхівка, Дубово-Василівка та Оріхово-Василівка: що це за села під Бахмутом, де точаться запеклі бої (історія, фото)
Села Берхівка, Дубово-Василівка та Оріхово-Василівка на північному фланзі боїв за Бахмут щоденно фігурують у зведеннях українських військових вже декілька місяців. ЗСУ б’ються тут за кожний метр землі. Розповідаємо що це за місця та яка їхня історія.
“Берхівка — це козацьке поселення ХVII століття, дуже старовинне село. А коли вольниці Запорізькі Катерина ІІ розігнала, почався упадок цього козацького села. А потім була кріпаччина. Моя прабабця саме з Берхівки, і є коріння з Дубово-Василівки та Богданівки”, — розповідає Вільному радіо мешканець сусіднього Сіверська, краєзнавець та боєць ЗСУ Віталій Гатченко.
Три маленьких села — Берхівку, Дубово-Василівку та Оріхово-Василівку — можна бачити з траси М03 Київ-Харків-Довжанський, починаючи шлях на Слов’янськ після перехрестя з поліцейським постом на північній околиці Бахмута.
“Ці села стали “затухати” після того, як у 1974 році видали паспорти селянам та сказали, що звідти можна тікати, коли вже не стало того радянського “кріпосного права”, — каже Віталій Гатченко.
“У селі Берхівка за останньою реєстрацією жили 157 людей. Заїжджаєте до села — три вулиці. Інфраструктурних об’єктів там не було. Мешканці займалися сільським господарством — вирощували саджанці та городину для своїх потреб. Серед жителів було багато людей похилого віку, молоді майже не було. Але там були дачні поселення, і люди приїздили на дачі”, — розповідає Вільному радіо староста Іванівського старостинського округу Олена Данько.
За її словами, у Берхівці не було водогону — люди брали питну воду в колодязях та свердловинах. Проте поруч було велике водне дзеркало з прісною водою — Берхівське водосховище. Кілька місяців тому дамбу на ньому знищили, і більша частина води витекла.
“Берхівське водосховище відносилося до “Води Донбасу” (комунального підприємства, яке забезпечує централізоване водопостачання на Донеччині, — ред.) Його площа близько 64 гектарів”, — каже староста.
У Берхівці було сільгосппідприємство та дві водойми, з яких брали воду для поливу, додає Олена Данько.
Попри те, що села зі зведень розташовані близько одне від одного, вони зараз належать до різних громад: Берхівка — до Іванівського старостинського округу Бахмутської громади, а Оріхово-Василівка та Дубово-Василівка — до Міньківського округу Соледарської ТГ.
Оріхово-Василівка та Дубово-Василівка
“Ані шкіл, ані клубу там не було. Це два маленьких селища, одна вулиця та 15-20 домівок. До Оріхово-Василівки діставалися з Міньківки. А до Дубово-Василівки — через Берхівку та Ягідне — вони більше до Бахмута їздили. В основному там жили люди похилого віку. Коли мене призначили (начальником Соледарської ВА влітку 2022-го, — ред.), там було населення 50 людей на два села”, — розповідає Вільному радіо начальник Соледарської військової адміністрації Сергій Гошко.
В цих селах ймовірно було багато жертв в часи Голодомору 1932-33 років. Достовірні дані є лише про померлих від голоду в Оріхово-Василівці.
“Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 23 людини”, — йдеться у “Національній книзі пам’яті жертв Голодомору в Україні”.
І це лише зафіксовані дані.
Є там й свої знаменитості. В Оріхово-Василівці 14 лютого 1922 року народився видатний поет Донеччини Микола Рибалко. Він написав понад 20 поетичних збірок, у 1985 році став лавреатом Державної премії імені Т. Г. Шевченка. Микола Рибалко воював у Другій світовій війні, втратив зір. Він відомий своєю воєнною лірикою.
Берхівка — від прізвища фон Берг
У цих місць цікава історія. Її докладно дослідив краєзнавець Михайло Кулішов. Його статтю “Іллінівка і Берхівка. Історія заснування та заселення” друкували у збірці Бахмутського краєзнавчого музею “Бахмутська старовина”.
“Мало хто знає, що село Берхівка отримало свою назву від прізвища генерал-аншефа Магнуса Йоганна фон Берга, на службі в Російській Імперії – Максима Васильовича Берха, учасника Семирічної та першої російсько-турецької війни”, — розповів на сторінках свого блогу “Шахти та рудники Донбасу” дослідник.
Тож цей колишній військовий отримав ці землі за участь у військових походах.
“У першу російсько-турецьку війну фон Берх командував корпусом, який діяв проти татарських загонів при річці Конці та в Молочних водах, де й відзначився численними перемогами. Після руйнування Січі фон Берх отримав 1700 десятин землі у Бахмутському повіті, що їх заселив колишніми запорізькими козаками”, — пише Михайло Кулішов.
Коли фон Берху було 80-років, він продав своє село Берхівку у Бахмутському повіті підпоручику Християну Івановичу Груберту. Це був дід відомої землевласниці Надії Іллівни Станкович (Мажної), в дівоцтві Груберт. На її землях пізніше побудували голландську соляну копальню “Петро Великий”, це у сусідньому селищі Ступки.
А ще ці місця мають цікавий ландшафт, що утворився у доісторичні часи.
“На лівому березі балки Кудліної, між Берхівкою та Дубово-Василівкою (колишній хутір Тимченки), спостерігається цікава височина, утворена природним відслоненням шару щільного вапняку пермського віку, який періодично використовується як місцевий будівельний матеріал. Поруч, також кустарно, видобуваються червоні пермські глини”, — додає Михайло Кулішов.
Російські окупанти з кінця травня тимчасово контролюють майже весь Бахмут. Українські військові контратакують укріплені позиції армії Росії з півночі та півдня Бахмута. За даними Генштабу, на цих напрямах ЗСУ просуваються поступово, долаючи постійний опір та спроби наступів росіян.
Північний фланг боїв за Бахмут це і є в тому числі села та селища Ступки, Ягідне, Берхівка, Дубово-Василівка, Оріхово-Василівка, околиці Соледара.
На південь від Бахмута точаться бої біля Кліщіївки, Курдюмівки, Ступочок.
За даними заступниці міністра оборони України Ганна Маляр, за минулий тиждень ЗСУ звільнили від окупантів ще 7 квадратних кілометрів на Бахмутському напрямку. Українські військові продовжують рухатися в бік міста Бахмут. Загалом за час наступу тут звільнили 31 кв км.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.