Без батька залишились двоє дітей: вшануймо краматорчанина Михайла Рязанцева, який загинув, боронячи Мар’їнку

Щодня о 9 ранку ми згадуємо всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Михайло Рязанцев з Краматорська служив у ЗСУ аеророзвідником і загинув під Мар’їнкою. 21 червня вшануймо його пам’ять хвилиною мовчання.

Про загиблого Вільному радіо розповіла його рідна сестра Наталя Рязанцева.

Михайло Рязанцев народився у Краматорську в багатодітній сім’ї. Він був третьою дитиною з восьми, але першим сином у родині.

“Він навчався у фізико-математичній школі №35. Дуже полюбляв читати, але саме те, що хотів, та добре навчався з фізики та математики. Потім у 1998 році поступив у “перлину” Краматорська — Донбаську державну машинобудівну академію”, — розповідає Наталя Рязанцева.

У ДДМА Михайло здобув освіту інженера з металообробки. Після здобуття вищої освіти хлопець вирішив піти в армію. Спочатку йому відмовляли через проблеми зі спиною, та 2004 року все ж взяли на службу.

“Строкову службу він проходив у Кам’янець-Подільському. Ми до нього приїжджали і він прям щасливий там був, бо нарешті здійснилась мрія про те, що він служитиме як справжній чоловік”, — згадує сестра загиблого.

2014 року гостро встав проти т.з. “ДНР”

“З самого початку 2014 року, коли це (війна з Росією, — ред.) його торкнулось, він одразу сказав своє тверде “ні”. Так він перестав спілкуватись зі своїм найкращим другом: вони разом вчились у школі, а потім у виші, але той прийняв бік т.з.“ДНР”, — розповідає Наталя Рязанцева.

Ситуація в регіоні ставала все більш напруженою, та попри це чоловік купив для родини свій будинок. Але вже наступного року Михайла мобілізували як офіцера запасу.

“Він тоді поїздив всією країною та побув у різних полігонах для навчання. Відслужив він тоді у Донецькій та Луганській областях рік та три місяці. Зазвичай стояв на блокпостах. Одного разу в березні 2016 року приїжджав навіть у відпустку на свято 8 березня. Побачили його таким підтягнутим, він розповідав історії різні”, — згадує співрозмовниця.

Чоловік за час служби в АТО отримав декілька нагород.

“Все тільки сам!”

Після звільнення зі служби чоловік працював інженером лабораторії на заводі “Донмет”, який виробляє газозварювальне обладнання. На роботі він встиг просунутись до посади начальника відділу постачання. 

Михайло не курив і не вживав алкогольних напоїв, розповідає його сестра. Весь вільний час він присвячував роботі по господарству.

“В нього були грандіозні плани, і він не хотів, щоб люди “зі сторони” щось робили у нього вдома. Все тільки сам! Дружина пропонувала: “Давай наймемо людей для ремонту”. А він їй казав: “Ти що, не віриш у мене?”. Він був гарним батьком та господарем”, — каже сестра Михайла.

“Хто, якщо не ми?”

23 лютого 2022 року Михайло Рязанцев повернувся на роботу після лікарняного. Того ж дня він отримав повістку, а вже за день проходив з побратимами медичну комісію. 

“Я в  нього спитала 23 числа:

— А ти впевнений?

— А хто, якщо не ми?

Це звучить пафосно, але саме таким він і був”, — каже Наталя Рязанцева.

Вранці 25 лютого захисник відправився боронити державу від загарбників. Чоловік у званні сержанта служив очільником відділення безпілотної аеророзвідки у лавах 54-ої окремої механізованої бригади.

“Вони були під Волновахою та потрапили там в оточення. Потім їх перемістили у Мар’їнку, де їх теж потужно обстрілювали. З часів АТО в нього залишилось екіпірування і він був гарно споряджений на відміну від декого, хто у перші дні просто у кедах йшов. Одного дня я окупанти влучили в їхній БТР, і все його майно та спорядження згоріло”, — розповідає сестра захисника.

Тоді родина почала збирати для Михайла допомогу.

“Брат же служив кермувальником безпілотних летальних апаратів, а не було тоді ніяких апаратів. Він шукав варіанти, я шукала варіанти, і молодший брат Микита знайшов та замовив нарешті безпілотник, але не встиг…” — каже співрозмовниця.

27 березня 2022 року родина Рязанцевих отримала повідомлення про смерть Михайла.

“За даними “похоронки”, брат потрапив під обстріл та “безпосередньо зіткнувся з противником, внаслідок чого загинув”. На опізнанні ми побачили, що в нього було ціле тіло. Тільки на шиї була рана, яка перебила якусь артерію, і через це він помер. Ще були невеличкі пошкодження шлункової порожнини”, — згадує сестра.

Президент України Володимир Зеленський 22 липня 2022 року своїм указом посмертно нагородив Михайла Рязанцева орденом “За мужність” III ступеня.

“Нагородили у липні, але тато отримав орден за сина вже після нового року, десь у березні 2023 року”, — уточнює сестра.

“Завжди йшов напролом”

31 березня 2022-го Михайла Рязанцева поховали у рідному Краматорську на цвинтарі по вулиці Аероклубній. Чоловік знайшов покій поряд зі своєю мамою.

“Він завжди йшов напролом, був дуже впертою та в’їдливою людиною, але у гарному сенсі. Завдяки цьому він досягав чогось у житті. Мені якось телефонував хлопак (побратим Михайла, — ред.) та сказав: “Хоч я його знав недовго, але я таких класних людей не зустрічав у житті. Я дякую вам за вашого брата і вибачте, що ми його не вберегли”, — переказує Наталя Рязанцева.

У день похорон родина загиблого нарешті отримала безпілотник. На нього чекали понад 20 днів. Апарат передали у взвод, де служив Михайло.

У захисника залишилась дружина Юлія і двоє дітей: 10-річна донька та 3-річний син.

Світла пам’ять полеглому захиснику.