Підтримайте Вільне Радіо
Через бої документи втратили тисячі українців — паспорти згорали, рвались, псувались від підвальної сирості, губились, коли їхні власники тікали з-під обстрілів. Без них люди, що починають життя в евакуації, не можуть ані поїхати далі, ані піти на роботу, ані отримати соцвиплати.
Втім, механізму відновлення паспортів, адаптованого для цієї категорії, — максимального швидкого та доступного — в країні немає. Допомагають з оформленням евакуйованим жителям лише волонтери. Розповідаємо, як люди відновлюють документи зараз і перед якими труднощами постають.
У 98 пішки вийти з окупації, щоб потім зіткнутися з новими викликами. Документи знищені разом з будинком, тому адаптуватись до життя на новому місці виходить не одразу. Попереду — ще кілька поїздок з волонтерами в інший регіон, аби відновити паспорт.
Це — історія Лідії Ломіковської, яка вийшла з окупованої частини Очеретиного, пройшовши 10 км під ворожими обстрілами. Одна з багатьох історій літніх та маломобільних жителів Донеччини без документів. Пані Лідії, як і ще 8 тисячам українців з прифронтових територій, допомагали відновити паспорт волонтери гуманітарної місії “Проліска”.
“Наш співробітник Микола Обельчак, якого зараз важко поранило (Микола дістав поранення під час обстрілу Добропілля 7 березня 2025 року, — ред.), займався відновленням паспорта пані Лідії.
Три чи чотири місяці був процес. Ми з Добропілля вивозили її в Дніпропетровську область у ДМС (Державну міграційну службу, — ред.). 90 плюс років, робили повністю збір біометричних даних три чи чотири рази, плюс потім свідки [мали приїхати], щоб підтвердити її особистість. І це кожен раз треба було дати машину, дати супровід. Добре, що ця жінка плюс-мінус мобільна, але є ж різні випадки”, — розповідає Вільному Радіо голова гуманітарної організації “Проліска” Євген Каплін.
Гуманітарна місія “Проліска” за майже три роки повномасштабного вторгнення відновила паспорти понад 8 тисячам людей. Також за можливості допомагають з оплатою сервісного збору за оформлення паспорта.
“Під Вугледаром село Павлівка багато разів переходило “з рук в руки” (в ході боїв його займали по українські, то російські військові, — ред.). І коли наші війська деокупували його, у нас був евакуаційний автобус, там група близько 50 людей. Вони всі їхали без паспортів, бо повискакували з підвалів, хто в чому був. Спочатку доводилося вести перемовини на блокпостах, щоб їх випустили. А потім вони приїхали до Дніпра, і ще кілька місяців наші спеціалісти відновлювали документи людям з цього автобуса”, — згадує Євген Каплін інший випадок відновлення документів.
Громадські організації, які опікуються евакуйованими, за можливості виділяють співробітників, які супроводжують людей у відновленні документів. Наприклад, так “Проліска” оформила понад 2 тисячі закордонних паспортів людям з Центру соціальної адаптації для людей з інвалідністю “Океан добра”, щоб ті могли евакуюватися за кордон.
Зокрема, від запуску процедури оформлення біометричних документів в Україні у 2015 році понад 3 тисячі громадян у віці понад 90 років отримали закордонний паспорт.Деякі українці вперше оформлюють паспорт для виїзду за кордон після 90 років. Наприклад, Державна міграційна служба в соцмережах розповідала про 91-річну Алевтину Іванівну з Київщини та 99-річного Івана Петровича з Харківщини, які отримали свої перші закордонні документи.
На рівні держави процес відновлення документів не курується. Евакуйовані з гарячих точок мають звертатися до підрозділів ДМС у загальному порядку. Але, крім того, що без документів люди не можуть оформити соцдопомогу чи купити проїзний квиток, нерідко вони мають важкий психологічний стан і потребують консультації. До того ж частина — маломобільні та літні люди.
Наприклад, бахмутянин Олександр відновлював документи на Закарпатті, коли у 2022 році його туди евакуювали волонтери. Внаслідок російського обстрілу він втратив документи, будинок та дістав інвалідність.
“Це процес кейс-менеджменту. Чи почала це робити держава? Ні, не почала. Чи почала держава покривати паспортний збір? Ні, не почала. За цей місяць “Проліска” покрила донатами через сайт 100 паспортних зборів”, — розповідає Євген Каплін.
Подекуди необхідність оформити паспорт громадянина України виникає не через його втрату, а відсутність. Коли людина, маючи паспорт СРСР, не замінила його на український, зазначає у звіті “Невидимі люди” прифронтової території України” менеджерка БФ “Схід SOS” Ольга Владимирова.
“Є люди, які приїжджають ще з радянськими паспортами… В них не було необхідності їх міняти, з державою справ не мали особливо. До речі, деякі люди з невеличких населених пунктів приїжджають із пенсійним [посвідченням], але з радянським паспортом. Мені кажуть: “Ти розумієш, яка історія: це село, в якому всі всіх знають… І йому оформили [пенсію], тому що це ж Іван Миколайович, хто ж його не знає!” Поштарка носить йому ту пенсію, ніхто нічого не змінював, не перевіряв”, — розповідає Ольга Владимирова.
Люди з радянськими паспортами після евакуації мають такі ж складнощі, як і ті, хто не має жодного паспорта.
“А тепер його ж привозять і оформлюють йому виплати. І от відкривають паспорт, а вони не можуть за цим паспортом дати йому навіть ту виплату, тому що треба лише за українським, а у нього громадянство Радянського Союзу. І все, тут починається: цього не можна, [оформити статус] ВПО не можна.
<…> Якщо вони самотні, вони падають на руки волонтерам… Вони — нічийні, в людини радянський паспорт, ніхто не хоче займатися, бо це складна справа, держава нічого не пропонує… Іноді кажуть: “Через суд!” А через суд може бути рік, два, три — невідомо. І [людина] не може влаштуватися в якийсь доглядовий заклад, хоча вона хоче, вона готова свою пенсію віддавати… Але ж ніхто їй не дасть, тому що в неї радянський паспорт”, — уточнює Ольга Владимирова.
Євген Каплін розповідає, що в деяких відділах ДМС волонтерам ідуть назустріч і для оформлення паспортів евакуйованим приймають поза чергою.
“Або присилають мобільні групи своїх співробітників разом з нами, щоб вони зняли біометричні дані у маломобільних людей, щоб не возити лежачих в ДМС. Це людяність, і ми вдячні. Але, на жаль, є громади, де цього не відбувається, доводиться “вікно” через два місяці шукати, возити людей в інші підрозділи. Інколи це буває 300-400 кілометрів дороги, інколи це лежачі люди, яких треба на біометричні відбитки привезти”, — розповідає Вільному Радіо голова гуманітарної організації “Проліска”.
Він згадує ситуацію з евакуйованим з-під Мар’їнки на Закарпаття “Будинком Милосердя”, більшість жителів якого через стан здоров’я і вік не можуть самостійно пересуватися.
“Сказали [в ДМС], що не передбачено, щоб співробітники в банк їздили ідентифікувати людей і змусили 40 людей привезти в Ужгород, у відділення. Дві людини померли в дорозі. Такі помилки коштують людського життя, і дуже погано, що менеджери, які дають такі вказівки, цього не розуміють. Потім ситуація набула розголосу, приїхав сам керівник відділення, почав робити ідентифікацію”, — каже Євген Каплін.
В органах Державної міграційної служби нетермінове оформлення внутрішнього паспорта коштує 558 грн — чекати доведеться до 20 робочих днів. Термінове займає до 10 робочих днів, а заплатити необхідно 928 грн.
Відновлення закордонного паспорта коштує 1042 грн протягом 20 днів, а якщо зробити його потрібно у тижневий строк, це обійдеться у 1682 грн.
Крім цього, за втрачений чи пошкоджений документ потрібно сплатити 34 гривні штрафу.
У міграційній службі наголошують, що під час воєнного стану можливі затримки, тож, ймовірно, на новий паспорт доведеться чекати довше.
Вільне Радіо розповідало, які документи необхідні для відновлення паспорта та куди звертатися.
Нагадаємо, українці, які проживають на тимчасово окупованій території або в зоні бойових дій та не можуть виїхати для оформлення документів самостійно, можуть зробити це через родичів чи інших законних представників. Замість паспорта в такому разі оформлятимуть тимчасове посвідчення громадянина України, воно дійсне протягом 3 місяців.