Тренер з Краматорська Сергій Фомін до відкритої війни займався з дітьми скелелазінням. 3 місяці тому, коли через загострення боїв на Донеччині люди опинилися у скруті, він вирішив допомагати благодійникам. У вільний від роботи час волонтер розвозить людям гуманітарну допомогу. Майже 3 тисячі цивільних із понад 20 населених пунктів регіону вже отримали від нього підтримку.
Мешканець Краматорська Сергій Фомін подався у волонтери 3 місяці тому. У вільний від роботи час розвозить гуманітарну допомогу по прифронтових селах і містах Донеччини.
“Я працюю тренером зі скелелазіння в управлінні фізичної культури та спорту міста Краматорськ. Через повномасштабну війну проводити тренування стало неможливо, та й діти майже всі виїхали з міста. Так у мене з’явилася можливість допомагати людям, які залишилися в нашому регіоні жити під обстрілами”, — розповідає Сергій.
У благодійних організаціях волонтер не працює, а просто допомагає їм. Хоче підтримати земляків у скруті.
“Вважаю, якщо людина через відсутність військового досвіду не може захищати країну на передовій, вона обов’язково має робити щось корисне в тилу. Я повинен займатись тим, що можу робити, чим зможу допомогти людям. Наприклад, передавати їм від благодійників допомогу. Через це я звернувся до гуманітарної організації “Все буде добре Україна” і запропонував свої послуги”, — продовжує розповідь волонтер.
Спочатку гуманітарний вантаж Сергій возив на “Газелі”, яку передала йому знайома. Автівку заправляв пальним за власні кошти. Коли волонтер більше не міг купувати бензин, благодійники запропонували скористатися допомогою бійців.
“Мене познайомили з військовими. Тепер, перш ніж везти гуманітарний вантаж, заступник мера з цивільної оборони Краматорська телефонує командиру територіальної оборони однієї з бригад. Той присилає автівку з двома військовими. Ми їдемо на базу, завантажуємо авто гуманітаркою, а потім веземо в населені пункти, де вона вкрай необхідна. Адже в деяких містах і селах давно вже немає світла, газу та води. Я знаю куди їхати та скільки гуманітарних пакетів потрібно саме для того чи іншого населеного пункту”, — пояснює Сергій Фомін.
За 3 місяці волонтерства чоловік привіз гуманітарну допомогу мешканцям понад 20 населених пунктів.
“Більшість міст та сіл Донеччини зараз у скрутному становищі. Тому у волонтерські поїздки ми їздимо по 2-3 рази на тиждень. За цей час вже побували в понад 20 селах: Кривій Луці, Маяках, Сидоровому, Пришибі та багатьох інших. В деякі з них гуманітарну допомогу відвезли вже по третьому колу. Нещодавно також побували в Бахмуті та Соледарі”, — уточнює волонтер.
Вже на місці Сергій Фомін передає гуманітарну допомогу одному з місцевих активістів, який потім за списком роздає її іншим мешканцям.
“Гуманітарку намагаюсь передати не в місцеву організацію, а їду до конкретних людей. Це може бути заступник старости чи активіст, аби тільки людина була відповідальна. На фото- чи відеокамеру вони повідомляють, яку кількість пакетів отримали, та зобов’язуються їх роздати місцевим. Фото, відео, списки мешканців та контакти людей, які прийняли гуманітарку, я передаю благодійним організаціям — нашим помічникам”, — розповідає волонтер.
Щоразу, коли Сергій везе гуманітарну допомогу, автівка перевантажена.
“За одну поїздку намагаємось охопити від 2 до 4 сіл. Це близько 350 людей. В машину можемо завантажити близько 350 продуктових наборів і стільки ж пакетів молока. Таким чином загальна вага гуманітарки становить близько 4 тонн”, — каже Сергій Фомін.
Волонтер стверджує: за 3 місяці йому вдалося передати харчі тисячам людей. Дехто отримав гуманітарку навіть по третьому разу.
“Зараз в деяких селах залишилося по 240 людей. В Рай-Олександрівці, наприклад, — близько 500 чоловік, в Кривій Луці — понад 80, а в Закітному — 75. Є й такі села, де мешкає всього 6 чоловік або, як в Бондарному, — 4. Якщо ж порахувати, скільки людей за 3 місяці отримали гуманітарну допомогу, їхня загальна кількість буде приблизно 3 тисячі чоловік”, — уточнює волонтер.
Про волонтерську роботу Сергія дізнались інші благодійні організації. Вони також запросили його до співпраці.
“Я працюю також з Червоним Хрестом. В організації мені видали спеціальне посвідчення волонтера. Тепер я маю змогу розвозити гуманітарну допомогу мешканцям Донецької області, які знаходяться в районі бойових дій. Це продуктові набори, в які кладуть рис, макарони, м’ясні консерви та олію. Один такий пакет важить понад 17 кілограмів. На даний час я зробив 5 волонтерських рейсів від Червоного Хреста”, — розповідає Фомін.
Нещодавно до волонтера звернулися благодійники з організації “Спільно.Юкрейн”.
“Вони привезли дві з половиною тонни гуманітарної допомоги для військових і цивільних. Більша частина — саме для місцевих. Мене попросили доставити їх у Бахмут та села, які наразі мають велику потребу в гуманітарній допомозі. Цю гуманітарку я розбив на 3 частини й відвіз у пологовий будинок Бахмута та в села Закітне і Маяки”, — розповідає Сергій.
В пологовому будинку Бахмута вже давно чекали на гуманітарну допомогу.
“Того дня (19 серпня, — ред.) гуманітарку отримали 350 чоловік. Однак у місті наразі немає ні світла, ні води. Тож люди просять привезти їм сухпай. Не макарони та крупи, а консерви, адже готувати їжу ніяк. Доводиться розпалювати багаття на вулиці, а там зараз небезпечно. Ще містяни просять мене привезти їм води”, — зазначає Фомін.
Вчасно волонтери привезли допомогу і в Закітне. Мешканці села вже кілька місяців живуть у підвалах.
“Люди в Закітному знаходяться в дуже складних умовах. В селі немає світла. Понад 4 місяці вони ховаються від обстрілів у підвалах. На даний час тут мешкають 75 чоловік, і серед них багато хворих. Тому вибір, в яке ще село везти гуманітарку, припав саме на Закітне”, — пояснює волонтер.
Сергій розповідає: коли він запитує місцевих, чому вони не хочуть евакуюватися, отримує різні відповіді.
“Одні кажуть, що вже виїжджали й повернулися, коли у них закінчилися кошти. Інші хочуть бути на своїй землі та ні від кого не залежати. А дехто сподівається на диво, думають, що все буде добре. Взагалі є багато різних думок. Тож люди залишаються жити у скруті, та ще й під обстрілами. От, наприклад, не так давно у Васюківці о пів на другу ночі вибухнула авіабомба. Тепер на цьому місці величезна яма. Добре, що вона потрапила на середину вулиці, а так би могли бути загиблі”, — розмірковує Сергій Фомін.
До небезпеки волонтерської праці Сергій Фомін давно звик. Каже, що Бог береже.
“В поїздку я одягаю бронежилет, адже добре розумію: не на відпочинок їду. Але почуваюся спокійно: якщо судилося потрапити під обстріли, зі мною це може статися і вдома, у Краматорську. Крім того, коли я збираюся в дорогу, військові мене інформують: там-то і там-то зараз тихіше, можна їхати. Щоправда, інколи я знаходився метрів зо 200 від вибухів, але в епіцентр не потрапляв”, — розповідає волонтер.
Сергій вважає: волонтерською справою він наближає українську перемогу.
“Моя задача — допомогти людям у скруті. Але якби я займався цим самотужки, то ніколи б не досяг хороших результатів. Я гвинтик у цілісному механізмі. Тільки разом з благодійниками, військовими, міським керівництвом, які надають мені допомогу в організації волонтерських поїздок, я можу допомогти людям”, — каже Сергій Фомін.
Звернутись до волонтера можна за телефоном (050) 640-44-97.
* * *
Ми вже розповідали про громадську організацію “ЧаРи” із Званівки, що на Донеччині, яка з початком російського вторгнення мусила переформатувати роботу. Тепер замість культурних заходів тут опікуються гуманітарною підтримкою мешканців громади. Однак і в новому форматі “ЧаРи” мають успіх, адже їхня головна зброя — прагнення допомагати.
Читайте також: