Нестача часу на сон і родину, праця самотужки і жага досягти успіху – з цього починав свою підприємницьку діяльність колишній мешканець Донецька Володимир Чередніченко. Він стартував з автопричіпу з кавою, а тепер має декілька бізнес-проектів по всьому Бахмуту. Ми розпитали підприємця про його історію, але цей текст — не тільки розповідь про шлях розвитку, а й приклади та короткі підказки від досвідченого для тих, хто хоче відкрити бізнес в місті.
До 2014 року Володимир Чередніченко жив у Донецьку. Там він очолював департамент інформаційних технологій однієї з найбільших європейських автомобільних компаній.
“Займався автоматизацією бізнес-процесів та аналітикою в бізнесі – перекладанням аналітики на мову програмування. Тобто, бізнес зводив з програмістами, тому що частіше за все вони одні інших не розуміли”, – розповідає Володимир.
Коли в Донецьку розгорівся збройний конфлікт, чоловік був змушений поїхати з міста, але залишився в області. Переїхав жити у Соледар. Там йому запропонували посаду керівника IT-департаменту в компанії “Артемсіль”. Після двох із половиною років роботи, Володимир вирішив: професійно розвиватися як найманий робітник більше не може. Тому покинув посаду і замислився про свій бізнес.
“Це був крок у невідомість і такий “стрибок віри”. Тому це було абсолютно неочікувано ні для кого. Я сам від себе не очікував, що стану приватним підприємцем. Звісно, коли ти в один день залишаєшся без нічого, то це дуже важко і доволі непередбачувано. Тому так, було важко. Але на сьогоднішній день я скажу, що напевно я не жалкую про те, що це сталося”, – розповідає бізнесмен.
Для старту підприємницької діяльності Володимир обрав Бахмут. Сюди він переїхав у 2016 році. Вирішив спрямувати свої зусилля на те, чого, на його думку, місту не вистачало. Підприємець впевнений – місто для початку бізнес-кар’єри не настільки важливе, як бажання стати успішним.
“Не місце красить людину, а людина – місце. Тому яка різниця, де займатися бізнесом. Якщо в тебе є класні ідеї, мотивація і бажання розвиватися – місто не має значення”, – запевняє Володимир.
Почав чоловік з малого – відкрив мобільну кав’ярню і сам став до кавомашини. Таку кардинальну зміну діяльності пояснює любов’ю до кави й живого спілкування.
“Найкраща справа – це та, яку ти любиш. Я сам люблю кавові напої, люблю їх готувати, пити. І спілкування з людьми у мене викликає інтерес. І я вирішив поєднати: кава плюс люди – це кав’ярня, це парк”, – розповідає бізнесмен.
Він придбав автомобільний причіп та почав досліджувати найбільш відвідувані місця Бахмута. Вибір пав на Нижній парк. Там Володимир і розмістив мобільну кав’ярню. Щоправда взимку засніжені алеї були майже безлюдними, але чоловік не втрачав оптимізму.
“Навколо себе можна створювати емоцію, створювати аудиторію і залучати людей. Головне – не опускати руки і робити все швидко, якісно і надійно”, – стверджує підприємець.
Перші бізнес-кроки Володимиру давались нелегко. Багато чим доводилось жертвувати.
“На якомусь етапі я почав відмовлятися від сну. Мені не вистачало годин у добі, щоб виспатися. Звісно, постраждали ще й мої близькі – родичі, сім’я. Їм стало діставатися значно менше мого часу. У якийсь момент я навіть “забив” на власне здоров’я – надмірна вага стала моєю проблемою. На сьогоднішній день я з цим успішно борюся”, – зізнається чоловік.
Перший час Володимир займався всіма справами самотужки. У своєму кавовому бізнесі він був і закупником, і продавцем, і бухгалтером. У такому темпі підприємець працював майже рік. Але родину в справи не залучав та не залучає.
“Бізнес і сім’ю я не змішую. Це все окремо: бізнес – окремо, сім’я – окремо”, – підкреслює чоловік.
Коли справи налагодились, щоб все ж повернутись до свого “місця сили”, Чередніченко найняв своїх перших продавців. Та поступово почав розширювати штат працівників.
“Коли було прийняте рішення розширятися на фаст-фуд, ми придбали Mersedes та переробили його під себе: встановили кав’ярню, придбали і встановили генератор. Переобладнання зайняло в нас десь 3 місяці”, – розповідає власник бізнесу.
Свою кар’єру бізнесмена Володимир починав “з себе”. Досвід роботи самотужки виявився для нього корисним.
“Як можна було розвивати бізнес, якщо ти нічого в цьому не розумієш? У будь-якій діяльності, яку я здійснюю, я намагаюся досконально розібратися, без цього ніяк, звісно”, – наголошує підприємець.
Цього принципа Володимир дотримується й досі. Каже, такий підхід допомагає усім його нинішнім проектам.
“На сьогоднішній день у мене кав’ярня, нічний караоке-клуб “Мажор”, фітнес-клуб “JS”, фітнес-клуб “VIPFIT”, “Flower Bazar”. А також ми зараз розвиваємо напрям бізнес-навчання і взаємодії з іншими підприємцями”, – розповідає бізнесмен.
У різних напрямках бізнесу підприємець бачить тільки плюси. Каже: цього боятись не варто.
“По-перше, це “розкладання яєць у різні кошики”. Тобто, це спосіб перестрахувати свої інвестиції. Якщо десь щось відбувається, то воно одне інше перекриває. По-друге, насправді, не має значення, у якому бізнесі ви працюєте. Головне – зрозуміти суть того, що відбувається. Я до цього займався автоматизацією бізнес-процесів. Я автоматизував близько 60 компаній різної спрямованості: від вирощування риби до автомобільних компаній. Ніде нічого не відрізняється, важливий тільки правильний персонал, – вважає чоловік.
А от з персоналом в Бахмуті є проблеми, визнає Володимир. Місту не вистачає професійних працівників. Чередніченко знаходить людей через оголошення: розміщує запрошення на роботу в соціальних мережах та просто розклеює листівки на вулицях. Але найбільш результативним методом реклами в Бахмуті все ж-таки називає “сарафанне радіо”.
“Ми беремо людей з досвідом, але нас не лякають кадри, які приходять до нас без досвіду. Ми готові навчати людей, готові розвивати, вкладати в них час, гроші для того, щоб працювати з професіоналами”, – говорить Володимир.
Зізнається, вести бізнес самому — це складно, тож час від часу хочеться все кинути. Але це відчуття проходить.
“Насправді, не можна сказати, що все дуже просто й легко дається. Це колосальні трудовитрати – і фізичні, і розумові. Я кожний день починаю з думки кинути все і припинити займатися цією діяльністю, але здоровий глузд все ж переважає. Не дивлячись на втому та якісь свої внутрішні відчуття я продовжую, і мені це подобається”, – говорить Чередніченко.
У кожного бізнесу, каже Володимир, є свої нюанси та секрети. Але є дещо спільне — важливо додавати свої особливості для клієнтів. Зазвичай це дрібниці, непомітні на перший погляд.
“Наприклад, у кав’ярні – це роздача кожній дитині безкоштовної цукерки. Це якісь ексклюзивні кавові напої, які є лише у нас. Звичайне какао, яке ми назвали дитячою кавою, дозволяє дарувати дитині радість від споживання какао і дає їй змогу почуватися дорослою”, – розповідає власник мобільної кав’ярні.
Під себе переробляють не тільки рецепти кави, але і всі приміщення, які орендують. Бізнесмен каже, прагнуть, щоб інтер’єр був ексклюзивним.
Зараз у Бахмуті конкуренції достатньо, зізнається підприємець. Однак він її не боїться. З упевненістю каже: конкуренція – це рушій торгівлі, від якої тільки виграє клієнт.
“У першу чергу бізнес приносить мені задоволення. А далі, як приємний бонус, – це, все ж-таки, фінансова незалежність та грошові кошти, на які я живу і розвиваюся”, – каже Володимир.
В розвиток підприємець вкладається окремо. Зараз знову навчається і готується навчати інших.
“На сьогоднішній день я вчуся в міжнародній школі бізнес-тренерів з обов’язковою сертифікацією “Тренер-міжнародник, бізнес тренер”. Це цікаво, це круто, це зовсім інший рівень. Не сказати, що він гірший – він інший. В Україні дуже багато своїх класних спеціалістів, багато класних ідей. Європейський напрям специфічний, не завжди його можна застосовувати в Україні, але досвід має бути”, – говорить бізнесмен.
Зате зі своїм ринком на найближчий час підприємець визначився, а це — важливий крок для кожного бізнесу.
“Ми націлені на взаємодію з українським виробником. Добре, якщо він з Донеччини, а якщо ні – нас це не бентежить. Головне, щоб гроші залишалися в країні”, – стверджує Володимир.