Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Наталію Рябіченко. Через три роки після виїзду з рідного Донецька жінка повʼязала життя з прикордонною службою. Від початку повномасштабного вторгнення вона брала участь у бойових діях на Донеччині, а згодом виконувала завдання також на Харківщині.
Про Наталію Рябіченко розповіли на сайті Державної прикордонної служби України й офіційній сторінці Луцької міської ради.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про близьку вам людину. Це безкоштовно.
Наталія Рябіченко народилася 24 серпня 1976 року в Донецьку. Жінка навчалася в Авдіївці, а згодом у технікумі й Міжнародній академії управління персоналом у рідному місті. Здобувши вищу освіту за фахом економіста й менеджера банку, працювала на заводі “Точмаш”.
У 2014 році через російську агресію Наталія разом із родиною залишила Донецьк. Рідні багато переїжджали: жили в Маріуполі, Білицькому й Добропіллі на Донеччині, у Яворові на Львівщині. В останньому через три роки після виїзду з рідного міста Наталія доєдналася до Державної прикордонної служби України. Спершу служила в Мостиському прикордонному загоні, зокрема в пункті пропуску “Краківець” на кордоні з Польщею, а потім у 7 Карпатському прикордонному загоні.
За місяць до початку повномасштабного вторгнення Наталія перевелася до Донецького прикордонного загону. Пізніше в лавах 1 та 11 загонів брала участь у бойових діях на Донеччині. У серпні 2022 року захисницю нагородили відзнакою Президента “За оборону України”.
Чоловік Наталії Володимир описує її як дуже порядну, відповідальну, добру й щиру людину, а також турботливу та люблячу дружину й матір.
“Завжди переживала за рідних, намагалася допомогти, підтримати. Для мене вона була не просто дружиною — вона була моєю найближчою людиною, моєю опорою”, — ділиться Володимир.
Взимку 2023 року Наталія вступила до лав бойового підрозділу Волинського прикордонного загону. У його складі жінка продовжувала боронити рідну Донеччину й виконувала бойові завдання на Харківщині.
1 вересня 2026 року захисниця загинула поблизу селища Червона Хвиля Купʼянського району. Поховали Наталію в селі Нересниця Закарпатської області, де живе її матір. У прикордонниці також лишилася дочка Вікторія.
Вічна памʼять.