Підтримати

Зробити резюме статті: (ChatGPT)

Підтримайте Вільне Радіо

Підтримати

24 лютого 2026 року у центрі Львова, в стінах Порохової вежі, відкрили інтерактивну виставку “МУ: Маріуполь. Українська ідентичність”. Над проєктом три роки працювали архітектори та історики. За допомогою 3D-моделювання, віртуальної реальності й мистецтва вони повертають голос місту, яке знищила Росія.

Журналісти Вільного Радіо відвідали експозицію, щоб побачити, як сучасні технології зберігають пам’ять про століття історії Маріуполя.

Порохова Вежа. Фото: Вільне Радіо

Усередині Порохової вежі після гомону вулиці та весняного сонця — прохолодно й спокійно. Камінь тут тримає не лише холод, а й густу, майже відчутну тишу.

На вході — невелика каса. За нею дівчина. Ми приходимо за чотири дні до завершення виставки, цікавимось, скільки людей уже встигли її відвідати. Відповідає: точну кількість назвати складно, але на відкритті було понад сто відвідувачів.

Поряд, на столі, лежать листівки й маленькі білі 3D-мініатюри будівель Маріуполя. Коли береш таку модельку в руку, стає ніяково: будинки, які знищили окупанти, раптом вміщуються у долоні.

Проєкт “МУ: Маріуполь. Українська ідентичність”  — робота десяти архітекторів та команди Центру “Порохова вежа”. Це спроба повернути місту його справжній голос, очищений від імперських нашарувань.

Ідея народилася ще у 2022-му як студентська розробка магістрів національного університету “Львівська політехніка” (НУЛП) під керівництвом доцента кафедри архітектури та реставрації Інституту архітектури та дизайну НУЛП Максима Ясінського, а сьогодні це — інтерактивний маніфест.

Перший виставковий зал. Фото: Вільне Радіо

Перший зал — простір бібліотеки, який на час виставки доповнили фотографіями Маріуполя. На стінах — серії світлин, знятих із висоти: узбережжя, піщані коси, вулиці, ландшафти, фрагменти міста. Внизу — полиці з книжками й альбомами, запакованими у плівку.

Підіймаємося сходами — і простір поступово змінюється. Світлини вже не тримаються стін: вони ніби зависають у повітрі, накладаються одна на одну, створюючи ефект розшарованої реальності.

Фотографії “у повітрі”. Фото: Вільне Радіо

Одразу праворуч на столі розташовані невеликі моделі драмтеатру з QR-кодами. У центрі зали — більша модель тієї ж будівлі.

За допомогою телефона відвідувач може “оживити” театр через доповнену реальність: на екрані з’являється тривимірна будівля, яку можна роздивлятися з різних боків.

Трохи далі — велика інтерактивна мапа, біля якої гості затримуються, обертаючи її та роздивляючись знайомі будівлі. Праворуч стоять VR-окуляри. Одягаючи їх, відвідувачі бачать, як замість білої стіни праворуч виникають кілька полотен із зображеннями мозаїки.

VR-окуляри. Фото: Вільне Радіо

Знизу є віртуальна кнопка: натискаєш її — і картина руйнується на шматки й так само швидко повертається до первісного вигляду.

Серед віртуальних полотен представлена знаменита мозаїка “Дівчина” Валентина Константинова та Леля Кузьмінкова, роботи яких були знищені росіянами.

Журналістка Вільного Радіо у VR-окулярах, позаду інтерактивна мапа міста. Фото: Вільне Радіо

Глибше у залі розташовані роботи Ганни Криць — пташки, що виблискують і притягують світло. Поруч — картини Василя Коренчука, яскраві та насичені болем. Навпроти представлені повністю червоні полотна Анни Скицької.

Маріуполь. Вигляд із старої водонапірної вежі. Картина Анни Скицької. Фото: Вільне Радіо

На третьому поверсі відвідувачі потрапляють у велику темну залу. Усе тут розповідає про історію міста: його становлення, боротьбу та розквіт.

Зала третього поверху. Фото: Вільне Радіо

З кута лунає жіночий голос, що веде крізь століття.

Анімаційна мапа Маріуполя. Фото: Вільне Радіо

У залі — абсолютна тиша. Ніхто не говорить, здається, навіть не дихає гучно. Всі ніби завмерли від цієї столітньої історії, вміщеної в один аудіозапис. 

Коли голос доходить до 2014-го, до лютого 2022-го, 86 днів оборони — у тиші стає чутно, як хтось плаче.

Історія Маріуполя на стінах. Фото: Вільне Радіо

Частиною виставки стали кадри Мстислава Чернова з фільму “20 днів у Маріуполі”.

Проєкт “МУ: Маріуполь. Українська ідентичність” занурює в центр подій, де цифрові моделі поєднуються з реальністю, а 3D-друк здатен викликати довгі роздуми. Маріуполь тут — це не лише трагедія 2022-го. Це тисячолітній опір, який продовжується.

Історія Маріуполя на стінах. Фото: Вільне Радіо

Виходити з Порохової вежі важко. Вуличний шум весняного Львова здається занадто гучним і навіть нереальним після тиші, що залишилася там, на третьому поверсі.

Раніше ми розповідали, що у Нью-Йорку провели виставку ляльок-мотанок бахмутських майстринь. Експозицію “Досвід України” присвятили четвертим роковинам повномасштабного вторгнення Росії.


Завантажити ще...