Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна, хвилиною мовчання. Серед них — військовий з Луганська Ігор Філатов. Хлопець загинув неподалік Часів Яра на Донеччині — коли його, пораненого, побратими намагались евакуювати, росіяни атакували їх з дрона.
В редакцію “Вільного радіо” звертаються родичі загиблих через російсько-українську війну українців, і ми продовжуємо збирати їхні історії, аби вшанувати кожного. Якщо ви хочете поділитись історією про свою близьку людину, пишіть нам через форму зворотного зв’язку або у соцмережах: Telegram, Instagram, Facebook.
Про Ігоря Філатова Вільному радіо розповіла його тітка Тетяна.
Ігор народився 28 грудня 1999 року у Луганську. З початку війни у 2014 родина переїхала до Старобільська, згодом — до Києва. В столиці хлопець закінчив школу і Національну академію внутрішніх справ. У січні 2023 року його призвали до лав 77 окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗСУ. В академії Ігор закінчив військову кафедру, мав звання молодшого лейтенанта. Вже на службі отримав звання лейтенанта, був командиром взводу.
“Ігор був дуже наполегливий в усьому, такий трошки навіть впертий, якщо щось вирішив, то буде тільки по його, або ніяк”, — посміхається Тетяна, згадуючи племінника. — “Він дуже любив англійську мову і історію України, у нього були гарні оцінки з цих предметів. Бо якщо йому якісь предмети були нецікаві, то він міг навіть не прийти на урок. А ці любив дуже”.
Ігор любив спорт, займався в тренажерному залі, не мав шкідливих звичок. Тетяна, розповідає, що хлопець дуже вболівав за справедливість.
“Він був дуже чесним, правильним, якось на практику пішов в один відділок, побачив, скільки там усього неправильного і сказав, що не зможе там працювати”, — згадує тітка.
Під час служби Ігор проходив військові навчання у Франції. Тоді, коли був проїздом у Львові, вдалося на трохи побачити рідних.
“Після того ми більше його жодного разу не бачили. На навчаннях Ігор знайшов багатьох друзів, звідти повернувся одразу на фронт”, — каже Тетяна.
Ігор Філатов загинув на Донеччині між Хромовим та Часів Яром.
“Повинна була бути ротація, їх там в гарячих точках дуже рідко міняють, Ігор мав замінити свого друга на позиції. І тоді їх атакували, туди прилетіли снаряди, Ігоря сильно поранило в ногу. Хлопці надали першу допомогу, і мали евакуювати його та ще одного хлопця, до авто треба було нести їх чотири кілометри. І коли їх тягнули, над ними дрони кружляли. Кажуть метрів 50 залишалось, коли їх атакували дронами. Якби не цей дрон, може Ігор жив би ще”, — каже жінка крізь сльози.
Поховали захисника у Києві.
В Ігоря залишились мама, тітка і бабуся з дідусем. Рідні подали петицію з проханням надати Ігорю звання Героя України.
Ігорю назавжди залишиться 23 роки.
Світла пам’ять.