Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Володимира Авраменка з Дніпра, який був патріотом своєї країни та мріяв про кінець війни. Як тільки вона почалася, у 2022 році він вступив до територіальної оборони, а згодом приєднався до 128-ї окремої бригади. Воював на Донецькому та Запорізькому напрямках. Володимир загинув під час бойового завдання біля Старомайорського на Донеччині.
Про Володимира Авраменка Вільному радіо розповіла його дружина Вікторія.
Вільне радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Володимир Авраменко народився 30 травня 1978 року у Дніпрі. Навчався у загальноосвітній школі 55, а пізніше вступив до Залізничного транспортного технікуму та здобув освіту “Управління на залізному транспорті”. По життю чоловік захоплювався риболовлею.
За словами дружини Вікторії, Володимир був людиною з великим серцем, люблячим татом, турботливим чоловіком, гарним другом та майстром свого діла.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, чоловік приєднався до лав ЗСУ та став на захист держави. Володимир спершу вступив до територіальної оборони, а потім увійшов до складу 128-ї окремої бригади. Спочатку був солдатом, а пізніше став старшим навідником мінометної батареї. За час служби, військовий побував на Запорізькому та Донецькому напрямках.
Дружина каже, коханий не раз розповідав про те, як думав про неї і дітей під час боїв.
“Відступ не був варіантом. Здатися? Ніколи. Краще померти вільною людиною, ніж жити під ярмом ворога. Коли на Великдень бій почався, Володимир був серед перших, хто кинувся в атаку. Літаки продовжували літати над ними, забезпечуючи прикриття”, — доповнює історію Вікторія.
Вона переповідає: коханий уявляв, як колись віддасть свою доньку заміж та спостерігатиме за її щасливим обличчям у весільній сукні. А ще про той день, коли зможе взяти на руки своїх двох онуків, посадити їх на коліна і розповісти їм історії про свою службу, про героїв і дружбу, які він знайшов на фронті.
Побратими Володимира, котрі були поруч і вважали його частиною родини, відзначали, що він був справжнім українським воїном, кмітливим і розумним. Людиною слова, душею компанії та зразком. Його цінували за патріотизм, оптимізм і готовність прийти на допомогу.
“Вони також казали, що Володимир був дуже хоробрим, постійно рвався в бій нищити ворога. Коли попадали в ціль, у нього аж очі горіли від радості, що вдалося його знищити”, — доповнює дружина Вікторія.
Захисник був нагороджений медаллю “Учасник бойових дій”.
“Володимир вирішив, що йому не потрібні були медалі, щоб довести свою хоробрість. Він розумів, що справжня честь полягає не в нагородах, а вчинках”, — розповідає дружина Вікторія.
Загинув Володимир 1 липня 2024 року поблизу Старомайорского на Донеччині, виконуючи бойове завдання.
У нього залишились дружина та донька.
Рідні створили петицію щодо присвоєння звання Героя України Володимиру Авраменку. Вони сподіваються, що вийде набрати необхідну кількість підписів. Підтримати родину можна за посиланням.
Вічна пам’ять полеглому воїну.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
