Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні вшануємо пам’ять Олексія Капустяна з Рівненщини. Він пішов захищати країну ще у 2014 році. Чоловік загинув від кулі снайпера в районі Ужівки на Донеччині.
Про Олексія Капустяна розповіли на сторінці “Ті, хто тримає небо. Віртуальний музей Бахмута”.
Вільне радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Олексій Капустян народився 18 жовтня 1993 року в селі Кринички Гощанського району Рівненської області. Навчався в Тучинській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті.
Олексій вперше став на захист країни у 2014 році, підписував контакт кілька разів. Чоловік воював у складі 2-го окремого батальйону територіальної оборони Рівненської області “Горинь”, потім у 30-й бригаді, 24-й ОМБр, 130-му окремому розвідбаті. Військовий за час служби побував на Світлодарській дузі, поблизу Мар’їнки та інших гарячих точках.
Олексій зустрів своє кохання в Покровському, Бахмутського району. Стосунки не вдалося зберегти, але від шлюбу у нього залишилася донька, яку дуже любив.
“Олексій завжди мріяв про власний дім та сім’ю, де його близьким було б затишно. Він обожнював життя і вмів знаходити в ньому радість, ділячись цим з друзями. Олексій не міг залишатися на одному місці надовго – його приваблювали подорожі та нові місця. Він був веселим, життєрадісним і найбільше любив свою маленьку доньку” — згадує колишня дружина полеглого воїна Анастасія.
Після ротації в 24-й бригаді, Олексій підписав контракт і перейшов на службу в 8-й окремий батальйон 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади, де прослужив близько місяця. Він обіймав посаду командира відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки. Олексій був хорошим воїном, володів різними видами зброї, відзначався обережністю та відповідальністю, добре розумів ризики і вміло діяв на передовій, розповідають рідні.
Олексій мав нагрудний знак “За зразкову службу” 2-го ступеня, нагрудний знак “Золотий хрест учасника АТО”, медаль “За оборону Рідної Держави”, нагрудний знак “Батальйон Горинь”.
29 листопада 2019 року, під час виконання бойового завдання у районі Ужівки Новоазовського району Донецької області, він отримав від кулі снайпера поранення, несумісне з життям. Поховали Олексія Капустяна на кладовищі у селі Тучин.
У воїна залишилася мама, брат та донька.
Указом Президента України № 131/2020 від 7 квітня 2020 року, “за самовіддане служіння Українському народові, особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Вічна пам’ять полеглому захисникові.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
